Дані про стан сп'яніння підозрюваного: порядок отримання зразків для судмедекспертизи

Дата публікації: ср, 04/07/2021 - 22:40

 

Постанова Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 607/17230/19

 

Ключові тези:

Дані про стан сп`яніння підозрюваного у момент вчинення кримінального правопорушення не належать до охоронюваної законом таємниці (у даному випадку - лікарської), оскільки не вказують ні на факт звернення особи за медичною допомогою, ні на дані про хворобу (діагноз, епікриз тощо) особи, ні про застосоване лікування, тобто не охоплюються предметом цієї охоронюваної законом таємниці.

 

Обставини справи:

За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 23 січня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 травня 2018 року о 4 годині 30 хвилин, в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем «CHEVROLET Tacuma 2.0», р.н. НОМЕР_1, та із пасажирами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 рухався проїзною частиною автомобільної дороги Т-20-20 «М-19/ (Мишковичі) - Дружба», зі сторони м. Тернополя в напрямку с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області. Під час руху ОСОБА_1 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) ПДР, внаслідок чого, а також в порушення вимог п. п. 1.10 (в частині визначення понять «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка» та виконання їх вимог) і п. 12.1 ПДР, ОСОБА_1 під час проїзду ділянки вказаної автодороги із заокругленням вправо, що перед с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області, не обрав в установлених межах безпечну швидкість транспортного засобу із врахуванням дорожньої обстановки, допустив виїзд транспортного засобу на зустрічну смугу з подальшим частковим (колесами лівого борту) виїздом на ліве ґрунтове узбіччя, що не призначене для руху транспортних засобів. Своїми діями, які не відповідали вищезазначеним вимогам ПДР, ОСОБА_1 уже в межах с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області допустив його занос («втрату стійкості») за годинниковою стрілкою та переміщення у стані заносу через проїзну частину в напрямку правого узбіччя, виїзд на дане узбіччя та перекидання на дах. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 було спричинено відкриту черепно-мозкову травму з переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки, у речовину й у шлуночки головного мозку, від чого настала його смерть на місці пригоди, а ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

 

Касація

Захисник в касаційній скарзі вказує, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 безпідставно послався на обтяжуючу його вину обставину - скоєння правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Вважає висновок судово-медичного експерта № 626 від 23 травня 2018 року недопустимим доказом, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 159, 160, 162 КПК взірці крові ОСОБА_1 були отримані органом досудового розслідування на підставі запиту слідчого, а не за ухвалою слідчого судді.

ККС вказав, що як убачається з матеріалів кримінального провадження, перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком судово-медично експертизи № 626 від 23 травня 2018 року, яка була проведена у відповідності до вимог КПК на підставі ухвали слідчого судді. Водночас, у ході перевірки відповідних доводів захисника судом першої інстанції встановлено, що слідчим було дотримано вимог ст. ст. 40 та 93 КПК щодо збирання доказів, а матеріали кримінального провадження не містять даних щодо порушення вимог закону при відібранні крові в обвинуваченого ОСОБА_1.

Крім того, факт перебування ОСОБА_1 у момент дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння обґрунтовано судом з посиланням на зазначені вище показання під час допиту в суді першої інстанції потерпілої ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11 і ОСОБА_12.

Водночас, питання допустимості висновку судово-медично експертизи № 626 від 23 травня 2018 року було предметом перевірки і в суді апеляційної інстанції, котрий підтвердив допустимість цього доказу з огляду на дотримання слідчим вимог ст. 93 КПК при одержанні та передачі експерту зразків крові ОСОБА_1, а також визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні щодо останнього.

Поряд з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними й посилання захисника на необхідність дотримання органом досудового розслідування вимог ст. ст. 159, 160 та 162 КПК при отриманні зразків для експертизи з огляду на те, що дані про стан сп`яніння підозрюваного у момент вчинення кримінального правопорушення не належать до охоронюваної законом таємниці (у даному випадку - лікарської), оскільки не вказують ні на факт звернення особи за медичною допомогою, ні на дані про хворобу (діагноз, епікриз тощо) особи, ні про застосоване лікування, тобто не охоплюються предметом цієї охоронюваної законом таємниці.

 

Верховний Суд вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишив без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

відео/фото галерея