Деякі питання переводу засуджених з однієї установи відбування покарань до іншої за клопотанням засудженого

Дата публікації: вт, 10/12/2021 - 14:00

 

Деякі правові питання у сфері кримінально-виконавчого права, які стосуються переводу засуджених з однієї установи відбування покарань до іншої за клопотанням засудженого (членів його сім'ї), а також взагалі те, яким чином працює пенітенціарна система України зсередини.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КВК України - кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 6 КВК України - виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Адвокати, які працюють в сфері кримінального права та виступають захисниками, добре знають яка вона пенітенціарна система України. Скільки в ній реально корупції, як керівники установ відбування покарання займаються часом "бєспрєдєлом", як засуджених використовують як раб-силу, не сплачуючи та не фіксуючи години їх роботи, змушуючи працювати без договорів та майже безоплатно по 12-14 годин на добу. Як засудженим все передають родичі, а установа не забезпечує перебуваючих там осіб нічим.

Не кажучи вже про види тортур...

Таких випадків безліч.

В моїй особистій практиці ми добилися нашими зверненнями того, щоб одного із керівників установи, що в м. Харків, звільнили з посади. Однак і після цього мені відомо, що реально це не дало відчутного результату. Лише на перші часи. Адже це - система...

Вважаю про це необхідно говорити!

Адже вважаю, що установи із відбування покарання та сама пенітенціарна система має виконувати свою основну функцію, а це - виховувати, перевиховувати, виправляти помилившихся громадян та виховувати в них нових, свідомих, безпечних, законослухняних осіб, які здатні проживати в подальшому в соціумі та не повторювати злочинні дії чи ж не збільшувати їх у розмірі чи тяжкості.

Адже для суспільства це є надзвичайно важливим.

А тому варто поставити реально питання про те, що в Україні застарілу пенітенціарну систему необхідно змінювати.

Шляхом знущань, порушень прав, обкрадань, змушення робити щось недостойне та інше - особа не перевиховується, а лише обізлюється, що є дуже небезпечним.

Адже це - психологія. І вихід це все обов'язково знайде. Можливо у ще більш жорстоких злочинах!

Про що таке "пенітенціарна система" та які її шляхи розвитку, та що таке прогресивна система - можна ознайомитись за цим посиланням https://uk.wikipedia.org/.../%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1..., його вивчити та використати під час можливих змін.

А тепер відносно питання переводу засудженого із однієї установи відбування покарання до іншої

Це є питання, які, не зважаючи на те, що право на це та аспекти реалізації в законодавстві є викладеними, на практиці реалізувати його є насправді не так і легко.

Поділюся однієї із своїх справ, де ми вирішили зазначене питання через судову інстанцію та визнали протиправною відмову у переводі особи-засудженого з однієї установи до іншої, яка є ближчою до попереднього місця проживання (фактичного та місця реєстрації), місця проживання сім'ї, враховуючи питання проблем зі здоров'ям дружини та інших важливих підстав.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/85675564

Єдине, із чим не погоджуюсь, це відмова у задоволенні іншої нашої вимоги про зобов'язання вчинення дій, а саме - прийняти рішення про перевід засудженого. Адже суд зазначив, що тут існують дискреційні повноваження Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби та зобов'язав повторно розглянути наше клопотання.

Насправді це - не так. І це не є дискреціними повноваженнями.

Адже якщо законодавством визначений порядок переводу засуджених та обгрунтовані належні підстави для цього - це означає, що в разі існування законодавчо-підкріпленого права таке клопотання має бути задоволеним, що виключає існування дискреційних повноважень.

Саме тому вказувати це краще на перед у позові та клопотанні )

Головне питання в тому, що не зрозуміло чому Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби, не розглядаючи належним чином звернення, просто відмовляє у більшості у переводі і все.

Як пам'ятаю, від Адміністрації ДКВС України надійшла відповідь із копією проколу засідання, згідно якої було видно, що відмовлено було усім, а це більше - 30 осіб.

В даному рішенні є посилання на рішення Європейського суду з прав людини, якими були задоволені скарги та висловлено позиції, підсумовано законодавство в питанні існування прав на перевід засуджених.

 

Фонд Розвитку України

Схожі публікації

відео / фото