Допомога дітям-сиротам та позбавленим батьківського піклування

Визначення термінів "дитина-сирота" та "дитина, позбавлена батьківського піклування"

Законами України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, „Про охорону дитинства” визначено терміни:

  • дитина-сирота – дитина, в якої померли чи загинули батьки;
  •  дитина, позбавлена батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав,   відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків  безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими,  відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під  вартою  на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти,  розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських  обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення  антитерористичної операції, та безпритульні діти.

Відповідно до Закону України „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, Типового положення про притулок для дітей служби у справах дітей, затвердженого постановоюКабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 565, Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28.01.2004 № 87, притулки для дітей та центри соціально-психологічної реабілітації дітей є закладами соціального захисту, у яких надається комплексна соціальна, психологічна, педагогічна, медична, правова та інші види допомоги:

  • дітям з сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних можливостей, якщо батьки з певних причин (через тривалу хворобу, інвалідність тощо) не можуть забезпечити належного утримання та догляду за дитиною, ухиляються від виконання батьківських обов’язків, вживають алкоголь, наркотичні засоби);
  • дітям, які зазнали насильства і потребують соціально-психологічної допомоги, постраждали від торгівлі дітьми;
  • бездоглядним та безпритульним дітям;
  • дітям, які залишилися без піклування батьків або осіб, які їх замінюють (категорія дітей, які знаходяться в процесі набуття статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування).

 

Відповідно до покладених на них завдань, зазначені заклади здійснюють соціальний захист дітей, надають їм комплекс соціальних послуг; у тому числі забезпечують відвідування дітьми загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів з урахуванням потреб та можливостей вихованців; сприяють формуванню у дітей власної життєвої позиції для подолання звичок асоціальної поведінки; проводять виховну роботу, у тому числі фізкультурно-оздоровчого напрямку, спрямовану на утвердження здорового способу життя дітей, надають психологічну та інші види допомоги батькам дітей (або особам, які їх замінюють), спрямованої на повернення дитини до сім’ї; розробляють рекомендації з питань соціально-психологічної адаптації дитини для педагогічних та соціальних працівників і батьків та ін.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 834 затверджено Примірне положення про центр соціальної підтримки дітей та сімей.

Методики роботи, що застосовуються у таких центрах, спрямовуються на соціальну підтримку сім’ї, повернення в найкоротші терміни дитини до її батьків, матері з дитиною – у громаду. У центрах створюватимуться відділення винятково з тими функціями, які необхідні територіальній громаді, на заміну установам і закладам з подібними функціями в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а саме: відділення термінового влаштування дітей; малий груповий будиночок для стаціонарного перебування дітей; соціальна квартира для дітей старшого віку; відділення невідкладної допомоги сім’ї, зокрема, особам, які зазнали насильства; відділення денного перебування сімей з дітьми з обмеженням життєдіяльності.

Що таке складні життєві обставини?

Відповідно до Закону України „Про охорону дитинства” дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, – дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, насильством та жорстоким поводженням у сім’ї, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини.

Облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, веде служба у справах дітей.

Підставами для взяття службою у справах дітей дитини на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, є:

  • проживання в сім’ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини, а саме: коли вони без поважних причин не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає або може вплинути на її фізичний розвиток, не створюють умов для отримання нею освіти;
  • скоєння фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства над дитиною, жорстоке поводження з нею або загроза його вчинення;
  • залучення дитини до найгірших форм дитячої праці;
  • систематичне самовільне залишення дитиною місця постійного проживання;
  • переміщення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

Виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, може здійснюватись:

  • шляхом безпосереднього звернення дитини або її законного представника до служби у справах дітей чи до інших суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю;
  • шляхом отримання повідомлень від суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю;
  • за зверненням громадян.

За інформацією Мінсоцполітики

Схожі публікації

Галерея