Имеют ли право потерпевшему ограничить право на выезд из страны?

Дата публікації: пт, 12/27/2019 - 11:19

Вопрос:

Я являюсь потерпевшим, меня побили, отобрали телефон и кошелек, это было ночью и темно, в лицо я никого не видел, так как били сзади. Теперь этих людей нашли, так как их засняли камеры возле магазина, и меня следователь заставляет провести очную ставку, я боюсь за себя и свою семью, так как эти люди мое лицо тоже не помнят как говорил следователь, а после очной ставки они точно будут знать меня в лицо, и могут оказывать давление на меня и мою семью.

Я должен ехать в Голландию на работу, а следователь говорит, что если я не явлюсь на очную ставку, то мне запретят выехать со страны, имеют ли они на это право?

Ответ:

Не мають права слідчий обмежувати потерпілого на вільне пересування.

Згідно до 57 Кримільного процесуального кодексу України, 

1. Потерпілий зобов’язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;

2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;

3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.

Згідно до ст. 133 КПК,Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.

Відповідно до ст. 135 КПК,  Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Згідно до ст. 138 КПК 1. Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8) інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.

Статею 139 КПК передбачені наслідки неприбуття на виклик

1. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

2. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.

3. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, встановлену законом.

5. Ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Як вбачається, до потерпілого не можуть бути застосовано такий захід, як привід.

Що стосується обмеження передбаченого ст. 33 Конституції України, а саме  права на свободу пересування та вільного вибору місця проживання чи перебування і право вільно залишати територію України. То таке обмеження застосовується как особисте зобов'язання тільки відносно підозрюваного, обвинуваченого згідно до ст. 179 КПК.

а

 

Адвокат Бекало М.І.

b2bconsult

Схожі публікації

Галерея (відео/фото)