Коли запис розмови на диктофон є допустимим доказом - позиція ВС

Дата публікації: нд, 02/14/2021 - 12:03

 

Аудіозапис можуть визнати допустимим доказом без проведення фоноскопічної експертизи щодо ідентифікації голосів осіб, між якими відбулася розмова, якщо телефон, на який зроблено запис, належав засудженому (обвинуваченому), а свідок підтвердила факт телефонної розмови з засудженим (обвинуваченим). При цьому інших підстав, які б вказували на неналежність цього запису як доказу, не повинно бути встановлено судом.

Відповідне положення міститься у постанові ККС ВС від 28 січня 2021 року у справі № 182/523/16-к.

 

Обставини справи

Чоловіка визнано винуватим у тому, що він вбив особу. У ході справи був виявлений аудіозапис на телефоні, де чоловік повідомив інший особі про те, що вбив людину.

За вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін.

 

Позиція ВС

ВС зазначає, що доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості як доказу запису телефонної розмови, зробленого на диктофон мобільного телефону, оскільки стороною обвинувачення не було доведено автентичності голосу засудженого, на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду в суді першої інстанції було відтворено запис телефонної розмови, зробленої на диктофон мобільного телефону наразі засудженого, який він добровільно видав після його затримання. Разом з тим у ході дослідження вказаного доказу місцевим судом встановлено, що чоловік під час розмови зі свідком повідомив, що саме він вбив потерпілу. При цьому сама свідок у судовому засіданні підтвердила обставини телефонної розмови і її зміст.

Відповідно до вироку місцевий суд, врахувавши вказані обставини, дійшов висновку, що досліджений доказ згідно з нормами ст. 86 КПК є законним та допустимим з урахуванням того, що вже засуджений не заперечував, що виданий ним телефон належить саме йому і він особисто використовував програму для запису телефонної розмови на диктофон.

Разом з тим місцевий суд спростував доводи сторони захисту щодо автентичності голосу вже засудженого на аудіозаписі, посилаючись на те, що клопотання про призначення та проведення фоноскопічної експертизи щодо ідентифікації голосів осіб, між якими відбулася розмова, стороною захисту заявлено не було. Телефон, на який зроблено запис, належить засудженому, а свідок підтвердила факт телефонної розмови, під час якої останній особисто повідомив їй, що вбив потерпілу. При цьому підстав, які б вказували на неналежність цього запису як доказу, судом першої інстанції не встановлено. З позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

 

Бізнес ЛігаЗакон

Схожі публікації

Голосові повідомлення в месенджерах є електронними доказами - судова практика
Роздруківка електронної переписки без підпису не може бути використана як доказ
До уваги учасників судових справ: внесено зміни щодо продовження процесуальних строків
Навантаження судді не може слугувати достатнім обгрунтуванням призначення засідань зі значними інтервалами
«Беззаперечні докази» фактичного користування об`єктом оренди
Верховний суд визначив, чи є електронне листування належним доказом
Україні потрібно відмовитися від автоматизованої системи призначення розпорядника майна у справі про банкрутство - заява
Щодо повідомлення особи про місце і час розгляду справи про адмінправопорушення
Збирати докази на місці злочину як у детективних серіалах не можна
Свідчення інспектора поліції не можуть визнаватися доказом у справі про порушення ПДР

відео/фото галерея