Коли передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком?

Дата публікації: вт, 07/06/2021 - 16:39

 

Постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц

 

Ключові тези:

Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

Сума, яка названа в розписках завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти.

Сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

 

Обставини справи:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування шкоди.

На обґрунтування позову посилалася на таке. Між нею та ОСОБА_2 у письмовій формі укладений договір завдатку, відповідно до умов якого вона сплатила відповідачу завдаток у загальній сумі 8 050 дол. США. Сплата завдатку відбувалася частинами: 29 травня 2013 року - 6 550 дол. США, 04 червня 2013 року - 1 500 дол. США, що стверджується відповідними розписками. Відповідно до зазначеного договору завдатку відповідач до 31 серпня 2013 року повинен був продати позивачці належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 98 000 дол. США, що в еквіваленті становило 783 020 грн. Договір купівлі-продажу в обумовлений у договорі завдатку термін сторони не уклали, оскільки на зазначений будинок було накладено дев`ять арештів. У зв`язку з тим, що порушення умов договору завдатку відбулось з вини відповідача, то він, на думку позивача, повинен повернути їй завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку у розмірі 16 000 дол. США, що в еквіваленті становило 127 840 грн. Крім того, вже після сплати відповідачу завдатку вона у рахунок купівлі-продажу будинку передала відповідачу ще 41 100 дол. США, що в еквіваленті становило 328 389 грн. Всього вона сплатила з урахуванням завдатку 49 150 дол. США, що в еквіваленті становило 392 708 грн. Позивачка вважала, що має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 2 547 444 грн на відшкодування завдатку та інших переданих відповідачу коштів, а також 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

31 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, надалі уточненим, в якому просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право вимагати повернення завдатку та визнати дійсним договір найму.

На обґрунтування позову посилався на те, що він навесні 2013 року вирішив здійснити дії щодо виконання своїх зобов`язань перед банком - іпотекодержателем, шляхом отримання коштів від довготривалої оренди домоволодіння або його оренди із подальшою реалізацією. Для здійснення зазначених дій залучено агенцію нерухомості ПП «АН «Бізнес Квартал». Умови наявного обтяження домоволодіння чітко пояснювались усім орендарям у тому числі ОСОБА_1 28 травня 2013 року сторони досягли домовленості, що наступного дня - 29 травня 2013 року вони підписують договір завдатку, узгодивши суму договору та суму завдатку, а також договір оренди домоволодіння на тривалий час. Передбачалось, що якщо до закінчення дії договору оренди відповідач за зустрічним позовом назбирає суму, яка разом з коштами, сплаченими за оренду, складатиме суму еквівалентну 98 000 дол. США, то кошти, сплачені за оренду, будуть зараховані у рахунок договору купівлі-продажу. Проте, уклавши договір завдатку та договір оренди (найму) домоволодіння, ОСОБА_1 відмовилась укладати основний договір купівлі-продажу. Він як сумлінна сторона правовідносин відразу почав невідкладну процедуру реалізації спірного будинку. За попередніми оцінками така процедура мала тривати не більше як до початку вересня 2013 року, тому пунктом 5 договору завдатку узгоджено, про те, що процедура продажу домоволодіння може тривати до 31 серпня 2013 року. Факт перебування домоволодіння під обтяженнями був відомий ОСОБА_1 , оскільки представники іпотекодержателя приходили пересвідчуватись у належному стані іпотечного майна, про що складалися відповідні акти. Згідно з умовами договору завдатку ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплатила 6 500 дол. США та 1 550 дол. США, які підтверджені умовами договору та розписками та які не підлягають поверненню, оскільки основний договір не було укладено через несумлінну поведінку ОСОБА_1 . З урахуванням безпідставної відмови ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, встановлених договором завдатку від 29 травня 2013 року вона має бути позбавлена права вимагати повернення передоплати (завдатку), яку вона сплатила ОСОБА_2 . Розписка від 18 червня 2013 року на суму 41 100 дол. США не має жодного відношення до договору завдатку і не стосується наміру сторін укласти договір купівлі-продажу домоволодіння, а є підтвердженням прийняття ОСОБА_2 суми еквівалентної 41 100 дол. США без жодного обов`язку, щодо повернення зазначеної суми, оскільки ці кошти є оплатою за здачу в найм домоволодіння. ОСОБА_1 , здійснюючи фактичний найм будинку та проживаючи у ньому з сім`єю впродовж чотирьох років, не тільки ухиляється від підписання договору найму, а й здійснює дії щодо повернення коштів за вже надану їй послугу найму.

З урахуванням наведеного ОСОБА_2 просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право вимагати повернення передоплати (завдатку) у сумі 8 050 дол. США у повному обсязі у зв`язку із безпідставною відмовою від виконання нею всіх своїх фінансових зобов`язань за договором завдатку від 29 травня 2013 року; визнати дійсним укладений 19 червня 2013 року між ОСОБА_2 , як власником, і ОСОБА_1 , як наймачем, договір найму (оренди) спірного житлового будинку строком на п`ять років, тобто з 19 червня 2013 року до 19 червня 2018 року за ціною - сплати щомісячної суми орендної плати у розмірі, еквівалентній 1 000 дол. США.

 

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 283 464, 57 грн, що в еквіваленті становить 49 150 дол. США. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір купівлі-продажу домоволодіння між сторонами у справі не був укладений, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому і договором про завдаток від 29 травня 2013 року було передбачено, що покупець передає продавцеві зазначений у пункті 2 цього договору завдаток (8 000 дол. США) у рахунок авансової оплати за домоволодіння. Тому передані позивачкою за первісним позовом відповідачу грошові кошти за домоволодіння, які передані останньому у більшому розмірі ніж передбачено договором завдатку (49 150 дол. США) є авансом, який підлягає поверненню позивачці. Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції зазначив, що вимоги у цій частині не обґрунтовані та не підтверджені належними та переконливими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2, то суд першої інстанції виходив з того, що вимога про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право вимагати повернення передоплати (завдатку) у сумі 8 050 дол. США в повному обсязі у зв`язку із безпідставною відмовою від виконання нею своїх фінансових зобов`язань за договором завдатку від 29 травня 2013 року, не підлягає задоволенню у зв`язку із мотивами наведеними судом при частковому задоволенні позову ОСОБА_1. Крім того, суд зазначив, що передача ОСОБА_2 права користування домоволодінням на користь ОСОБА_1 мала місце, але такі дії були обумовлені не метою отримання власником такого майна плати від наймача за періодичне користування ним, а були направлені на забезпечення виконання зобов`язань власника як продавця за договором купівлі-продажу, який сторони мали намір укласти в майбутньому, тобто виступало своєрідною гарантією обов`язку з передачі майна продавцем. Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність узгодження сторонами розміру плати за користування домоволодінням ОСОБА_1 як на період до укладення сторонами договору купівлі-продажу так і на будь-який інший період часу, суд першої інстанції не встановив. Доводи ОСОБА_2 про те, що отримані ним від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 41 000 дол. США є платою за найм домоволодіння суд першої інстанції визнав необґрунтованими, оскільки вони спростовуються змістом розписки від 18 червня 2013 року, з якої випливає, що вказані кошти отримані ним як завдаток за домоволодіння.

 

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2019 року залишено без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що передана позивачкою відповідачу грошова сума у розмірі 49 150 дол. США є авансом, який підлягає поверненню ОСОБА_1 . Щодо зустрічних вимог, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки ОСОБА_2 не надав належних доказів, які б свідчили про укладення сторонами договору оренди.

 

Касація:

ОСОБА_2 в своїй касаційній скарзі вказує, що суди помилково зазначили суму у розмірі 8050 дол. США як аванс, оскільки зазначені кошти є завдатком. Суди не звернули уваги, що саме ОСОБА_1 безпідставно відмовилася від виконання покладених на неї зобов`язань за договором завдатку, а тому вона має бути позбавлена права вимагати повернення суми передоплати (завдатку), яку ОСОБА_1 передала йому.

КЦС вказав, що згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачкою грошова сума у загальному розмірі 49 150 дол. США є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

Враховуючи наведене та положення статті 570 ЦК України суди дійшли правильних висновків про те, що сума, яка названа в розписках завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом України у постановах: від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року № 461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18).

Посилання заявника на те, що саме з вини ОСОБА_1 сторони не уклали основний договорів, а тому позивачка за первісним позовом втратила право вимагати повернення коштів, є безпідставними, оскільки сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

відео / фото галерея