Недійсність правочину. Правові наслідки недійсності правочину

Дата публікації: пт, 03/13/2020 - 10:34

«Правочин» є терміном, який раніше використовувався в українському законодавстві протягом 1920-1930-х років та застосований в новому Цивільному кодексі України, в якому йому відведено окрему главу. Раніше в цивільному праві вживався термін «угода», під яким розуміли вольові, правомірні дії громадян чи організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 – 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин також може бути фіктивним (ст. 234 ЦК України) та удаваним (ст. 235 ЦК України).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, котрий вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був учинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, котрий сторони насправді вчинили.

Правові наслідки недійсності правочину (ст. 216 ЦК України):

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Ці правові наслідки можуть застосовуватися, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Слід зазначити, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

У відповідності до абз. 3 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Потрібно також звернути увагу, що суд на практиці вказав, - коли при зверненні позивача до суду з позовом про визнання недійсним правочину не зазначити, які ж його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним як способу захисту не може бути застосовано.
Встановлені законом, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою зацікавленою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача (абз. 4 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9).

У відповідності до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. У цьому разі суд може визнати недійсною частину правочину, з’ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9).

У випадку недодержання сторонами письмової форми правочину, яка є обов’язковою за законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ст. ст. 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК України, тощо).

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису, а також іншими доказами. Слід зазначити, що при цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Перелік випадків, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, в Цивільному кодексі України визначено у ч. 2 ст. 937, ч. 3 ст. 949.

У випадку, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (у відповідності до ст. 218 ЦК України).

Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину чи договору робить такі правочини нікчемними. Суд може визнати односторонній правочин, який учинений без додержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення, дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі (ст. 219 ЦК України). Потрібно пам’ятати, що відповідне правило не поширюється відносно правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів (ст. 210 ст. 640 ЦК України) пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. У відповідних випадках (згідно абз. 2, 3 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9) суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від нотаріального посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ст. 220 ЦК України).

Важливим є момент недійсності правочину. У відповідності до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним із моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, то можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що справи про визнання правочинів недійсними розглядаються в судом у порядку позовного провадження.

Юрист, Володимир Карпунець
Юридическая консультация

Схожі публікації

відео / фото