Необхідна умова для встановлення факту постійного проживання особи разом зі спадкодавцем

Дата публікації: пт, 06/25/2021 - 22:15

 

Постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 552/196/20

 

Ключові тези:

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання особи разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання їх, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років до дня смерті спадкодавця.

Власне ставлення особи до померлого спадкодавця, періодичне придбання йому продуктів харчування та участь в сплаті комунальних послуг, а згодом і похованні, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що в розрізі зі статті 1264 ЦК України, дає право на спадщину.

 

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, у якому просить встановити факт його проживання за адресою: АДРЕСА_1 із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім’єю понад п`ять років, а саме із 2010 року до часу відкриття спадщини.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що із 2010 року проживав однією сім`єю із подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які не мали власних дітей та відносилися до нього, як до сина. Через похилий вік та постійні хвороби, які спричинили неможливість самостійного забезпечення власного існування, вони потребували сторонньої допомоги. Проживаючи разом із ними, ОСОБА_1 забезпечував їх потреби, придбавав ліки, оплачував комунальні послуги та усі витрати пов`язані з побутом, а після смерті займався їх похованням.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина.

ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги, звернувся до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н. Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але за відсутності документів, що підтверджують наявність підстав для закликання його, як спадкоємця четвертої черги спадкування, у видачі свідоцтва відмовлено. З наведених підстав просить захистити оспорюване та порушене право у судовому порядку.

 

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2020 року без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що упродовж п`яти років позивач разом із померлим ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали покупки, утримували житло та сплачували комунальні послуги.

 

Касація:

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що судами було неналежним чином оцінено показання свідків та пояснення самого позивача, якими доводиться факт того, що він опікувався подружжям ОСОБА_4 та проживав із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Вважає, що ним, як позивачем у цій справі в повній мірі доведено факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

КЦС зазначив, що статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У пункті 6 рішення від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років до дня смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вирішуючи спір, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суди правильно вказували, що з матеріалів справи убачається, що позивач і нині покійний ОСОБА_2 проживали по сусідству і він, маючи власне житло, надавав спадкодавцю допомогу в догляді та по господарству, що не є тотожним із фактом проживання однією сім`єю. Доказів проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов`язків, позивачем як суду першої, так і апеляційній інстанцій не надано, відсутні й докази хвороби спадкодавця та відомості про необхідність стороннього догляду за станом його здоров`я.

Апеляційний суд зазначав, що надані позивачем фотознімки чоловіка та місця поховання ОСОБА_2 , а також копія квитанції від 03 травня 2018 року № 11_32 на суму 300 грн, отримувач Обласне бюро судово-медичної експертизи, не є належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування.

Власне ставлення позивача до нині померлого подружжя ОСОБА_4 , періодичне придбання їм продуктів харчування та участь в сплаті комунальних послуг, а згодом і похованні, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що в розрізі зі статті 1264 ЦК України, дає право на спадщину.

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишив без змін.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

відео / фото галерея