Новий Господарський процесуальний кодекс: переваги і недоліки

Дата публікації: сб, 02/03/2018 - 17:02

Реформування процесуального законодавства в межах чергового етапу судової реформи означилося розробкою проекту нового Господарського процесуального кодексу України (ГПК). У документі розмежовано повноваження між різними видами юрисдикції, уточнено та розширено категорії справ, підвідомчих господарським судам, а також розширено юрисдикцію господарських судів, яка визначається з урахуванням не лише суб’єктного складу правовідносин, а й змісту спірних правовідносин. Редакція нового ГПК змінює традиційний підхід до видів провадження в господарському судочинстві: крім загального позовного, передбачає спрощене позовне у тих випадках, коли боржник не заперечує проти вимог заявника, та наказне провадження. Крім іншого, вводиться процедура врегулювання спорів за участю судді, розширюється перелік способів судового захисту та засобів доказування (завдяки свідкам та висновкам експертів у галузі права), запроваджуються нові правила забезпечення позову та інші нововведення. Загалом автори документа демонструють підхід до уніфікації процесів у різних видах судочинства.

Суттєвих змін зазнали й інститути доказового права, забезпечення позову та попередніх забезпечувальних заходів. Так,  як докази допускатимуться показання свідків та аудіо - і відеозаписи, а нові зміни до Кодексу встановлюють гарантії від незаконного їх застосування. За словами авторів проекту нового ГПК, ці норми є відображенням світової практики і нададуть сторонам та третім особам більше можливостей доведення перед господарським судом тих обставин, на які вони посилаються на підтвердження своїх вимог.

Важливою новелою є й виключення з Кодексу інституту положення про відмову в прийнятті заяви. Існування таких норм надавало суду можливість відмовляти у доступі до суду, позбавляти заявників права на судовий розгляд. Питання ж забезпечення дотримання процесуального закону у разі подання заяви вирішуватимуться за наявності відповідних доказів за допомогою нового інституту залишення заяви без розгляду. Новими для господарського процесу також є стадії попереднього судового засідання, які даватимуть змогу для досудового врегулювання спору та належної підготовки справи до головного судового розгляду. Певні зміни в проекті нового ГПК запроваджуються і в інститутах перегляду судових актів. Зокрема, з урахуванням світового досвіду та положень Цивільного процесуального кодексу України, викладено положення щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень господарського суду, а також більш детально регламентовано положення щодо розгляду господарських спорів за участю іноземних суб’єктів господарювання.   

Одним з основних завдань редакції нового ГПК його розробники називають повноцінне забезпечення принципу змагальності сторін. Господарський процес має стати справжнім змаганням зі справедливими правилами. Цей кодекс повинен забезпечити реальну, а не формальну змагальність сторін, за якої суддя має виступати в ролі арбітра, а не слідчого, тоді як кожна зі сторін повинна довести обставини, на які вона посилається. Водночас, згідно з новим кодексом, сторони несуть ризики настання наслідків, пов’язаних з учиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Все це викликало жваве обговорення під час дискусії «Проект Господарського процесуального кодексу: переваги і недоліки» за круглим столом, організованим комітетом з процесуального права Асоціації правників України. «Навряд чи можна говорити про глобальну реформу судового процесу, оскільки не змінюється роль судді», — зазначив заступник голови комітету, радник судової практики ЮБ «Єгоров і партнери» А. Мілютін. – Суддя повинен перестати бути слідчим, який шукає істину, і має віддати права слідчого адвокатам, а справа суду – оцінка доказів і допомога сторонам». Однак, за словами адвоката, сьогодні в Україні ми маємо не змагальний процес, а інквізиційний (розслідування). Тобто суд фактично розслідує обставини справи, натомість адвокат залишається лише спостерігачем, якого суд не бажає слухати. Правник також вважає, що судді взагалі важко буде встановити істину, адже в судовому провадженні йдеться про відтворення певних подій, вивчення того, чи відбулись вони тощо. По суті, нині в господарському процесі слово «істина» просто замінено на поняття «всі обставини справи». Ідеться про те, що відповідно до норм чинного ГПК неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, є однією з підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апеляційною. Разом з тим важко чітко визначити, що ж таке «всі обставини справи» та якою повинна бути глибина їх вивчення, адже обставини справи можна досліджувати вічно – і це суперечить принципу сталості рішення.

На думку юриста, важливо було б дуже ретельно відпрацювати розділ ГПК, який стосується доказів, порядку та строків їх надання. Зокрема, мали б бути норми, що визначали б, яка зі сторін у певних ситуаціях нестиме основний тягар доказування.

А. Ткаченко, юрист ЮК «Пронін та партнери», зазначає: «У новому ГПК слід було запровадити таке нормативне визначення принципу змагальності, за яким господарський суд буде зберігати незалежність, об’єктивність і неупередженість, здійснюватиме правосуддя в судовому процесі, сприятиме особам, які беруть участь у справі, у врегулюванні спору шляхом досягнення угоди й реалізації ними прав, передбачених кодексом».

Утім, учасники дискусії все ж визнали кроком уперед більшу деталізацію принципу змагальності сторін у ст.14 ГПК, а також назвали прогресивною ст.72 «Обов’язок доказування і подання доказів». Остання, зокрема, прямо забороняє суду збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За словами юрисконсульта KPMG Ukraine А. Рибака-Сікорського, позитивною є й норма, яка дозволяє суду залишити позовну заяву без руху (на строк до п’яти днів), тоді як раніше заява з помилками просто поверталася адресатові. А доцент кафедри адміністративного та господарського права ОНУ ім. І. Мечникова, кандидат юридичних наук Т. Степанова відзначила наявність певних позитивних новел у редакції нового ГПК. Зокрема, процесуальні основи для введення єдиної системи електронного провадження суду, за якої позовну заяву можна буде подавати й в електронній формі, що спростить звернення до суду, а також вирішення питання про укладання мирової угоди на стадії апеляції та касації шляхом визнання нечинним рішення суду нижчої інстанції, закріплення принципу пропорційності та арбітрування.

Цікавим у проекті є і введення інституту врегулювання спору суддею, який за заявою сторін може виступати медіатором та сприяти мирному врегулюванню спору сторонами шляхом проведення закритих (за ініціативою судді) та/або спільних нарад. Також серед важливих змін юристи називають уведення в господарський процесс можливості спрощеного провадження для справ із ціною позову до 1 тис. мінімальних зарплат або будь-яких інших – за згодою сторін.

Однак деякі новації кодексу оцінюються досить критично. Зокрема, експерти звертають увагу на ч. 2 ст. 78 нової редакції кодексу, відповідно до якої всі докази має бути подано разом з позовною заявою (крім випадків, коли сторона доведе, що зробила все, аби отримати докази раніше, але не змогла цього досягти). Але ж, згідно з редакцією нового ГПК, у господарському процесі вводиться обов’язкове підготовче засідання, яке проводитиметься не пізніше 30 днів після відкриття провадження. Певна недосконалість такої конструкції викликає питання у правників: навіщо 30 днів на відкриття провадження й 60 – загального підготовчого провадження, якщо всі докази треба подавати з позовом?

А ось завідувач кафедри господарського права і процессу НУ «ОЮА», член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор О. Подцерковний відзначає: «У новому кодексі мало б бути вирішено питання загальної моделі та специфіки господарського процесу, потреби у новітніх інститутах». Також, на його думку, у документі реалізовано методологічно хибний підхід до надмірного регулювання процесуальної діяльності та обмеження самостійності суду у визначенні порядку слухання справи. Це несе загрозу використання приписів закону для зловживання процесуальними правами, зволікання процесу та спотворення його завдань.

Науковець звертає увагу на новели кодексу, які в багатьох випадках ґрунтуються на певних ідеальних моделях та умовних стандартах судочинства без прорахунку всього розмаїття правових ситуацій. Крім того, розробники документа не врахували негативних наслідків запровадження в попередні роки окремих процесуальних реформ у суміжних видах судочинства. Наприклад, це стосується наказного провадження, ефективність якого в цивільному процесі є низькою. На думку О. Подцерковного, проект нового ГПК також зберіг окремі архаїзми на кшталт вимог до господарського суду встановити «об’єктивну істину» у справі, що суперечить західному досвіду та реальним повноваженням суду в процесі доказування.

Запекле обговорення в юридичній спільноті викликало й запровадження відповідальності за зловживання процесуальними правами. Юрист практики вирішення спорів АО «Василь Кісіль і партнери» Т. Гаврилюк звернула увагу на ст.41 кодексу, яка визначає дії, що можуть кваліфікуватись як зловживання. Серед них, зокрема, подання скарги на рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання щодо вирішення питання, яке вже вирішено судом. За цього, зазначила експерт, ст. 132 ГПК надає суду можливість штрафувати порушників за зловживання процесуальними правами на суму від 5 до 50 мінімальних зарплат (від 7250 до 72500 грн) або до 100 «мінімалок», якщо йдеться про повторне порушення. Санкція може стосуватись як фігуранта справи, так і його представника. На думку деяких учасників дискусії, після таких змін володарі мантій отримають можливість суб’єктивно оцінювати ознаки зловживання сторонами своїми правами, зокрема, для встановлення безпідставності позову. Це може призвести до обмеження доступу до суду, оскільки категорію «безпідставність» не визначено у законі. Тож, навіть коли заява подана зовсім не з метою зловживання, а, скажімо так, недостатньо (на думку законників) обґрунтована, суд може визнати її безпідставною й оштрафувати позивача та його представника. І залишається лише гадати, на що перетвориться втілення відповідної ідеї у життя.

А. Кіян, старший юрист ЮФ «Лавринович і Партнери» наголошує: «У господарському процесі варто закріпити певні стадії розгляду спору, де передбачити для сторін обов’язок надати суду всі наявні в них докази. Також необхідно було б розширити перелік засобів доказування, що дало б можливість більш ефективно здійснювати доказування в окремих категоріях справ. Лише після цього має відбуватись повноцінний судовий розгляд». Крім того, на думку експерта, у проекті нового ГПК варто було б закріпити норму, за якою суду прямо заборонялося би приймати докази поза визначеною процедурою. Це сприяло б ефективному вирішенню спору, забезпечило б уникнення так званих «судових пасток» (коли сторона не має можливості належним чином відреагувати на раптово розкриті докази), та допомогло суду правильно оцінити факти під час вирішення спору по суті.

А ось на думку судді Господарського суду Одеської області  О. Цисельського, редакція нового ГПК має ще й певні прогалини, зокрема, він не вирішує всіх питань, які виникають при відводі судді. Кодекс містить численні суперечливі положення, як-от: можливість оскарження дій судового розпорядника, покладення на представника матеріальної відповідальності за зловживання процесуальними правами тощо.

У свою чергу А. Будурова, доцент кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія», кандидат юридичних наук, вважає, що більшість із запропонованих процедур, інститутів та механізмів мають уводитись обережно, виважено, аби господарський процес після всіх реформаторських зусиль зміг виконувати свою основну функцію – бути ефективним, простим та оперативним інструментом вирішення економічних конфліктів. З нею погоджується Т. Гладишева з Одеського апеляційного господарського суду, яка зауважує, що реформування господарського процесу мало б відбуватися за участю суддів, адже лише за умови такого кваліфікованого контролю частину пропонованих новел можна було б впровадити в господарський процес без шкоди для його ефективності. Натомість, за її словами, «маємо новий ГПК, який через нечіткі формулювання зводить нанівець спроби позитивних зрушень».

Під час обговорення проекту нового Кодексу зверталася увага й на недосконалість положень щодо альтернативних форм урегулювання господарських спорів. Так, документ залишився без деталізованих положень стосовно досудового претензійного порядку розгляду спорів. За межами юрисдикції господарських судів залишилися спори щодо захисту економічної конкуренції, справи про заперечування та виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, які по суті є господарськими. Натомість уведено процедуру врегулювання спору за участю судді після підготовчого провадження. Утім, і її прописано таким чином, що це може використовуватися для зволікання розгляду справи. Вбачається, що Кодекс мало б бути доповнено в цій частині нормою про можливість застосування до сторін матеріальних або процесуальних заходів відповідальності, що стимулювало б їх до належної поведінки.

Та попри все, на переконання учасників обговорення проекту нового ГПК, пропоновані зміни до нормативно-правового акта, покликаного визначити засади здійснення господарського судочинства, у цілому є позитивні й необхідні. Але, перш ніж запроваджувати подібні зміни, варто було б скористатися досвідом іноземних країн, проаналізувати напрями розвитку судочинства в інших правових системах, щоб законодавство України не ставало ареною для експериментів. Тому хотілося б, аби після таких нововведень до ГПК господарський процес не втратив своїх унікальних характеристик і став ефективним кроком проведення судової реформи в Україні 

О. Кривецький, голов. ред. НЮБ НБУВ

Джерело

Схожі публікації

Галерея (відео/фото)