Обов’язковість сплати ЄСВ самозайнятими та ФОПами, які не отримують доходу

Дата публікації: пт, 12/27/2019 - 12:55

Обов’язковість сплати ЄСВ  самозайнятими особами та фізичними  особами-підприємцями, які не отримують доходу і фактично не здійснюють будь-якої підприємницької діяльності

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Новою редакцією Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» було зобов’язано фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, які починаючи з 01 січня 2017 року не отримують дохід від здійснюваної підприємницької діяльності, нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому, ніж мінімальний страховий внесок у розрахунку на місяць.

У зв’язку з тим, що значна кількість самозайнятих осіб та фізичних  осіб-підприємців, які не отримують доходу і фактично не здійснюють будь-якої підприємницької діяльності, так і не ініціювали процедуру державної реєстрації припинення підприємницької діяльності осіб (на погляд автора, у зв’язку із значною бюрократизацією процедури)  чи зняття з  обліку, як самозайнятих, а отже, таким особам буде(ло) нараховано штрафні санкції та пеню за несплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Між тим, згідно ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.


Також, деякі проблеми практично вирішенні судовою практикою Верховного суду, зокрема:

А) Постановою  Верховного суду від 27 листопада 2019 в рамках справи № 160/3114/19 (№К/9901/25439/19) відносно протиправності подвійної сплати ЄСВ самозайнятою особою, яка в той же час є найманим працівником, адже це  суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Також Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Б) Вирішена правова дилема стосовно суперечностей по сплаті  ЄСВ платником податків розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, оскільки  ч. 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов’язує платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, однак п. 9-4 вказаного Закону №2464-VI звільняє платників єдиного внеску від цього обов’язку на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану (Постанова Верховного суду від 25 жовтня 2019 року по справі № 805/432/17-а).


Необхідно також враховувати позитивні зрушення:

По – перше:  Уповноважений Верховної ради України з прав людини Людмила Денісова проаналізувавши нормативно-правові акти України, судову практику та наукові доктрини якими визначено, що нарахування єдиного внеску для ФОПів (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) у звітному періоді, в якому вони не отримали дохід звужує зміст та обсяг прав фізичних осіб – підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, що є порушенням вимог статей 8, 22,41 та 42 Конституції України, а також не відповідає принципу соціальної справедливості, який закріплено у Податковому кодексі України звернулася до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (http://www.ccu.gov.ua/novyna/do-ksu-nadiyshly-konstytuciyni-podannya-upovnovazhenogo-verhovnoyi-rady-ukrayiny-z-prav );

По – друге: Проект Закону № 2190 від 30.09.2019 про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (щодо справедливості справляння єдиного соціального внеску), оскільки законопроектом пропонується впровадження 30-денного періоду з моменту набрання чинності цього Закону, протягом якого самозайняті особи (фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність) матимуть право здійснити реєстрацію припинення підприємницької діяльності без застосування до них штрафних (фінансових) санкцій за несплату ЄСВ.


Шляхи вирішення проблеми або платити чи ні?

 На погляд автора єдиний законний та обґрунтований шлях вирішення даної правової проблеми це оскарження рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», адже на час всього періоду оскарження податкове зобов’язання вважається не узгодженим (п. 56.15 та п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України)!!!

Так, положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року по справі № 480/106/19 (№К/9901/16500/19).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Необхідно також враховувати, що  при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.


ВИСНОВОК: До моменту розв’язання правової проблеми на рівні Конституційного суду України (розгляд подання Уповноваженої  Верховної ради України з прав людини)  та/або законодавчому рівні (прийняття проекту Закону № 2190 від 30.09.2019 про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (щодо справедливості справляння єдиного соціального внеску)) єдиний важіль, який має платник податків це оскарження рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», спочатку в процедурі адміністративного, а потім вже судового оскарження, але в межах процесуальних строків визначених Законом № 2464-VI, тобто на протязі 10 днів, а не 1095 днів визначених Податковим кодексом України.

Автор: Адвокат Морозов

Схожі публікації

відео / фото