Підприємства не зобов'язані самостійно шукати осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування

Дата публікації: нд, 07/26/2020 - 22:01

Обов'язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Закону нормативом покладається як на працедавців, так і на державну службу зайнятості

Законом "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що працевлаштування осію з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи. Тому обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку підприємств самостійного пошуку осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування.

Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 24 червня 2020 року справі № 440/2008/19

 

Обставини справи

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю у позові зазначав, що ПАТ повинно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 9070235,65 грн та пеню за порушення термінів сплати штрафу в розмірі 244896,30 грн за недотримання правила щодо кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Місцевий та апеляційний суди у задоволенні позову відмовили.

 

Позиція Верховного Суду

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 820/2124/16від 28 лютого 2018 року у справі № 807/612/16від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17від 11 вересня 2018 року у справі № 812/1127/18від 19 грудня .2018 року у справі № 812/1140/18від 23 липня 2019 року у справі № 820/2204/16від 31 липня 2019 року у справі № 812/1164/18.

Доводи касаційної скарги відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані.

Так, Верховний Суд наголошує, що Законом "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи. Тому обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку підприємств самостійного пошуку осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування.

Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.

biz.ligazakon

Схожі публікації

відео / фото