Питання з «тимчасовим» працівником, призваним на військову службу

Дата публікації: вт, 03/17/2020 - 21:39

Чи зберігається місце роботи і середній заробіток за «тимчасовим» працівником, призваним, або прийнятим на військову службу, якщо під час проходження ним військової служби із «декретної» відпустки виходить «основний» працівник, посаду якого він обіймав?

Часто виникає ситуація, коли на місце жінки, яка пішла у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку («декретна» відпустка), приймають іншого працівника, з яким укладають строковий трудовий договір.

Разом з цим, виникають також і випадки, коли такого «тимчасового» працівника призивають, або приймають на військову службу під час дії особливого періоду і під час проходження ним служби на роботу повертається жінка із «декретної відпустки.

Чи означає це, що при виході на роботу «основного» працівника, слід припинити строковий трудовий договір із «тимчасовим» працівником, який обіймав її місце?

На моє переконання, ні, адже обидва працівники: і «основний» і «тимчасовий», мають державні гарантії щодо заборони звільнення.

За змістом ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю. Одночасно з цим, відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни також є обов'язком громадян.

Строковість трудового договору із працівником, який обіймає місце «основного» працівника, який перебуває у декретній відпустці, пов'язана із гарантією, визначеною ст. 184 КЗпП України, відповідно до якої звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років з ініціативи власника не допускається.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів», закінчення строкового трудового договору може визначатися настанням певної події, наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та ст. 119 КЗпП України, яка має не двозначну назву «Гарантії для працівників», за працівниками, призваними, або прийнятими на військову службу, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

«Особливий період» розпочався 18.03.2014р., триває дотепер і, нажаль, не відомо, коли закінчиться.

Таким чином, на працівників, які призвані, або прийняті на військову службу під час дії особливого періоду, розповсюджуються гарантії про заборону їх звільнення, і за ними зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на строк або до закінчення особливого періоду, або до дня фактичного звільнення з військової служби, що свідчить про наявність зобов'язань Держави Україна, від імені якої і було ухвалено зазначені вище закони, щодо таких працівників.

Практика Верховного Суду також є позитивною для такої категорії працівників та зводиться до того, що останнім днем строкового трудового договору буде день закінчення проходження військової служби.

Адвокат Вячеслав Мельник

Схожі публікації

відео / фото