Поновлення на роботі: основи питання

Дата публікації: пн, 02/24/2020 - 10:27

Відповідно до Конституції України (ст. 43) кожен має право на працю. Трудові відносини між працівником та роботодавцем в Україні регулюються трудовим законодавством та трудовим договором (в тому числі контрактом).

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Кодекс законів про працю України передбачає чіткий перелік підстав припинення трудового договору (ст. 36), а також розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 – 39 КЗпП України) та – з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41, 43, 43-1 КЗпП України).

Найбільш поширеними категоріями трудових спорів, пов’язаних із розірванням трудового договору, є:
- про поновлення на роботі (незалежно від підстави припинення трудового договору);
- про зміну дати і формулювання причин звільнення;
- про оплату за час вимушеного прогулу;
- про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати;
- про дострокове розірвання трудового договору (як з ініціативи працівника, так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу)

Важливо знати. У справі про поновленні на роботі слід розуміти підстави припинення трудового договору та порядок його розірвання, а також інші питання. Необхідно отримати найбільш повну інформацію про права і свободи осіб – учасників (сторін) трудових відносин (як працівника так і роботодавця), порядок реалізації їх прав, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Отже, перше, що необхідно зробити.

Звернутися до особи, яка порушила Ваші права, (роботодавця) з вимогою добровільно поновити Вас на попередньому місці роботи. Одночасно можна звернутися до прокуратури (за місцем реєстрації підприємства, установи, організації, де Ваші права порушено) зі скаргою щодо порушення ваших трудових прав та до відповідної територіальної державної інспекції праці для проведення перевірки додержання законодавства про працю на вашому підприємстві. У випадку виявлення порушень законодавства про працю, інспектор виносить роботодавцю припис про усунення відповідних порушень, а щодо посадової особи-порушника, складається та передається на розгляд суду протокол про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Якщо це не допомогло, друге, що необхідно, протягом одного місяця з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки на основі статей 232 та 235 Кодексу законів про працю (КЗпП), звертайтеся до суду з позовом про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі пропуску цього строку з поважних причин, суд може ці строки поновити (стаття 234 КЗпП).

Також у судовому порядку ви можете вимагати відшкодування моральної шкоди у разі, якщо порушення ваших законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від Вас додаткових зусиль для організації свого життя (стаття 237-1 КЗпП).

При наявності правових підстав суд має повноваження визнати звільнення незаконним і зобов’язати роботодавця поновити незаконно звільненого працівника на роботі.

Юрист, Володимир Карпунець
Юридическая консультация

Схожі публікації

відео / фото