Позовні вимоги про зобов'язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку та майновий характер

Дата публікації: пн, 11/23/2020 - 10:13

 

Постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19

Ключові тези:

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Обставини справи:

У жовтні 2019 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітнє обладнання» (далі - ТОВ «Новітнє обладнання») з позовною вимогою визнати неналежне виконання умов договору поставки від 15 травня 2019 року № 8/19 (далі - договір поставки) та зобов`язати ТОВ «Новітнє обладнання» виконати умови цього договору.

З урахуванням заяви про усунення недоліків від 04 грудня 2019 рокупозивач просив вважати заявленими позовні вимоги такого змісту: зобов`язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар, визначений додатком 1 до цього договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за укладеним між сторонами договором поставки, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про зобов`язання відповідача виконати умови договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року, позов Національної ради залишено без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України.

Cудові рішення мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги мають такий зміст: зобов`язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар, визначений додатком 1 до цього договору. У зв`язку із цим суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що позивачем була заявлена позовна вимога майнового характеру, оскільки згідно з додатком 1 до договору поставки вартість товару складає 60 714 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій залишили позов Національної ради без розгляду з огляду на те, що позивачем мав бути сплачений судовий збір у сумі 672 350,00 грн, тоді як відповідно до поданого позивачем платіжного доручення від 04 жовтня 2019 року № 1248 він сплатив суму судового збору в розмірі 3 842,00 грн.

Касація:

Касаційну скаргу мотивовано тим, що подана позовна заява містить вимоги виключно немайнового характеру, оскільки позивач зобов`язує відповідача вчинити дії, спрямовані лише на виконання умов укладеного договору. При цьому жодних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів позивачем заявлено не було.

Позивач звертає увагу на те, що вперше позовну заяву було залишено без руху ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року, в якій суд зазначив суму судового збору, що мала бути сплачена Національною радою, у розмірі 1921,00 грн.

Національна рада у своїй касаційній скарзі зазначає, що при розгляді справ, які виникли з подібних правовідносин та предмета спору, судами було визначено аналогічні вимоги як вимоги немайнового характеру у справах № 911/2806/18, № 13/431, № 909/656/18 та № 910/1348/18.
Звідси Національна рада вважає, що господарськими судами було порушено вимоги ст. 162, 164, 174 ГПК України та пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір».

Велика Палата ВС вказала, що порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржувані рішення залишив без змін.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

відео / фото