Працівника не можна звільнити за відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не повідомлено

Дата публікації: чт, 09/05/2019 - 11:25

У справі №489/1609/17 (https://u.to/c_g-Fg) працівник звернувся із позовом до ТОВ «ТАПФЛО» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначив, що весь час виконував роботу у м. Миколаєві, при цьому підприємство знаходилось у м. Києві. В листі від 09.02.17 р. відповідач повідомив нову адресу робочого місця - у с. Петрівське Бориспільського району Київської області. Після цього 21.02.17 р. позивача звільнили за прогул.

Суди першої та апеляційної інстанцій наказ про звільнення скасували, стягнули суми середнього заробітку та частково відшкодування моральної шкоди.

ТОВ «ТАПФЛО» подало касаційну скаргу.

Розглянувши справу, КЦС ВС дійшов таких висновків:

✔️ Відповідачем не дотримано визначений ч. 3 ст. 32 КЗпП України двомісячний строк повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, а саме: зміну населеного пункту, де знаходиться робоче місце;

✔️ Позивачем доведено виконання роботи саме у м. Миколаєві, при цьому ТОВ «ТАПФЛО» адресу робочого місця згідно з ст. 29 КЗпП визначено не було. Факт порушення трудової дисципліни відсутній, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не повідомлено;

✔️ Переведення працівника як з м. Миколаєва, так і з м. Києва до с. Петрівське Бориспільського району, яке є іншим населеним пунктом, за відсутності згоди останнього є незаконним. Отже, невихід працівника на роботу у зв`язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом.

Таким чином, КЦС ВС залишив оскаржувані рішення без змін.

ZakonOnline

Схожі публікації

Галерея (відео/фото)