Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя

Дата публікації: ср, 02/10/2021 - 11:11

 

Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 726/1606/17

 

Ключові тези:

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю.

Лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Установивши, що автомобіль придбаний у період перебування у шлюбі сторін, а відповідачами не спростовано презумпцію спільності майна, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного автомобіля, оскільки відсутність згоди одного із співвласників на розпорядження майном, відчуженим за правочином, який виходить за межі дрібного побутового, є підставою для визнання цього правочину недійсним.

 

Обставини справи:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

На обґрунтування позовних вимог вказувала, що 22 травня 2012 року між нею та ОСОБА_2 відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження вчинено актовий запис за № 535. На час звернення із позовом шлюб між ними не розірвано, але фактично як подружжя вони не проживають з вересня 2016 року, не ведуть спільного господарства та не мають спільного бюджету.

22 липня 2015 року під час шлюбу та сумісного проживання за спільні кошти вони придбали автомобіль марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Придбаний автомобіль було зареєстровано на ОСОБА_2

30 березня 2017 року ОСОБА_2 без її відома, дозволу і згоди зняв з обліку вказаний автомобіль марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою, наданою Регіональним сервісним центром в Чернівецькій області від 18 квітня 2017 року № 31/24/08-1056.

На підставі договору купівлі-продажу вищезазначений автомобіль ОСОБА_2 перереєстровано на його матір - ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю, наданою регіональним сервісним центром в Чернівецькій області від 07 червня 2017 року.

Вказувала на те, що зазначений договір відповідачами був укладений з метою позбавити її права власності, приховавши незаконну угоду, тобто недобросовісно. ОСОБА_3 знала про те, що автомобіль був придбаний нею і її сином в період шлюбу за спільні кошти, що вона не давала згоди на його відчудження.

Згідно з експертним висновком № 201/2 автотоварознавчого дослідження від 17 травня 2017 року, яке проводилось експертом СП «Західно-Українький експертно-консультаційний центр», ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 754 660 грн.

Посилається на те, що вказаний автомобіль є спільним майном, придбаним за спільні кошти в період шлюбу, є неподільною річчю, користується ним ОСОБА_2 , а тому у відповідності до вимог частини другої статті 71 СК України, таке майно присуджується одному з подружжя зі стягненням вартості його половини на користь іншого з подружжя. Враховуючи вартість спільного автомобіля, її 1/2 частки автомобіля становить 377 330 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 30 березня 2017 року недійсним. Визнати, що автомобіль марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 754 660 грн є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і частка кожного з подружжя становить 1/2 частину спірного майна.

Поділити спільне майно подружжя - автомобіль марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на її користь вартість 1/2 частки автомобіля в розмірі 377 330 грн.

 

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 04 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу автомобіля марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 30 березня 2017 року недійсним.

Визнано, що автомобіль марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 754 660 грн є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і частка кожного з подружжя становить 1/2 його частину. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого подружжя.

 

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подану представником - ОСОБА_4, залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при відчуженні спірного автомобіля на користь ОСОБА_3 поділ майна подружжя проведений не був, а тому розпорядитися майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідач ОСОБА_2 міг лише за згодою позивача. Позивачем доведено, що відповідач ОСОБА_3, яка є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу автомобіля марки «Mercedes-Benz E 200», при його укладенні діяла недобросовісно, тобто вона знала чи не могла не знати про те, що автомобіль належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що її син ОСОБА_2 не отримав згоди на продаж зазначенного автомобіля у позивачки ОСОБА_1.

 

Касація:

Касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішення помилково вважали встановленою ту обставину, що позивачем доведено, що відповідач ОСОБА_2, яка є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу автомобіля марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, при його укладенні діяла недобросовісно, тобто що вона знала чи не могла не знати про те, що автомобіль належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що її син ОСОБА_2 не отримав згоди на продаж зазначеного автомобіля у позивача ОСОБА_1.

КЦС вказав, що поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і частина третя статті 368 ЦК України.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Установивши, що автомобіль марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 придбаний у період перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а відповідачами не спростовано презумпцію спільності майна, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного автомобіля, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки відсутність згоди одного із співвласників на розпорядження майном, відчуженим за правочином, який виходить за межі дрібного побутового, є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Визначення «дрібний побутовий правочин» має оціночний характер, не має установлених меж грошового виразу (вартості), а тому має для різних видів діяльності, речей і майнового стану учасників цивільних правовідносин, різні межі вартості.

Враховуючи, що предметом спору є автомобіль марки «Mercedes-Benz E 200», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, правочин щодо відчуження вказаного автомобіля виходить за межі дрібного побутового та потребував згоди позивача як другого із співвласників.

Таким чином, оскільки зазначений автомобіль набутий за спільні кошти під час шлюбу сторін та є їхньою спільною сумісною власністю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог статей 60, 61, 63 СК України, і підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

 

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

Як розлучитися з іноземцем? Яка територіальна підсудність? - роз'яснення Верховного суду
Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (інфографіка)
Поділ майна одного із подружжя, яке за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності
Розписка про відсутність в одного з подружжя претензій щодо нерухомості: чи має юрсилу
ВС визначив, що впливає на розмір часток майна подружжя при його поділі
Набуття майна подружжям у власність не свідчить про солідарність зобов'язань - позиція ВС
Порядок визначення місця проживання дитини, коли батьки не можуть дійти згоди
Як українські суди "зберігають" шлюби в звя`зку з продовженням процесуальних сроків
Чи може один із батьків самостійно змінити місце проживання дитини?
Особливості поділу нерухомого майна подружжя при розлученні. Приклади з практики

відео / фото