Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом

Дата публікації: пн, 02/01/2021 - 14:35

 

Постанова Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17

 

Ключові тези:

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

 

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора № 3 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Пініч І.В. із вимогами:

- визнати протиправними дії інспектора № 3 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції по складанню постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 141649 від 28.02.2017 за частиною 1 статті 122 КУпАП та скасувати вказану постанову.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що 28.02.2017 відповідачем винесено оскаржувану постанову серії ДР № 141649 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., з якою позивач категорично не згоден та вважає її такою, що винесена всупереч вимогам законодавства України, які регулюють відносини в сфері дорожнього руху, без всебічного та повного з`ясування всіх обставин справи, які потрібні для об`єктивного розгляду справи, оскільки правил дорожнього руху він не порушував.

 

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що доказів вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення, відповідачем не надано.

 

Касація:

Управління патрульної поліції свою касаційну скаргу мотивує тим, дії відповідача такими, що відповідають вимогам закону, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови, де чітко описане правопорушення, останній керувався ПДР України та КУпАП, через що не порушував норм процесуального права. На підтвердження правомірності своїх дій відповідачем надано суду копію відеозапису з бодікамери, на якому, зафіксовано факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

КАС вказав, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

 

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд відхиляє доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 28.02.2017 серії ДР №141649.

 

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного адміністративного суду – без змін.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

Показання інспектора поліції не можуть бути єдиним доказом вини водія у порушенні ПДР: позиція ВС
Розгляд поліцією справи про порушення ПДР прямо на дорозі є незаконним - рішення суду
В Украине планируют увеличить ответственность за нарушения ПДД: от больших штрафов до 12 лет тюрьмы!
Хто має платити за порушення ПДР, зафіксоване в атоматичному режимі - водій чи власник: перше рішення суду
Чи підписувати на місці зупинки постанову про накладення штрафу - автоадвокат
ВС щодо відсутності в оскаржуваній постанові про адмінправопорушення посилань на техзасіб, яким здійснено відеозапис
Якщо свідки адмінправопорушення в суді не допитувались, їх пояснення є неналежними доказами
Пам’ятка! Куріння у громадських місцях: правила та відповідальність
Вводят электронные исполнительные документы: как это отразится на нарушителях ПДД
Штраф, наложенный на водителя за остановку на тротуаре отменил Верховный Суд

відео/фото галерея