Що таке виконавчий напис та як його оскаржити?

Дата публікації: пн, 03/16/2020 - 14:21

Про те, що таке виконавчий напис, чому він такий популярний та актуальна судова практика з приводу його оскарження.

Виконавчий напис, це документ, який видається нотаріусом за яким кредитор може стягувати заборгованість або витребувати майно за певним договором. Наприклад, одна людина видала іншій позику у сумі 100 000 гривень на рік. Договір нотаріально посвідчений і розрахунок повинен відбутися на банківський рахунок позикодавця. Через рік позичальник не розрахувався. Для того, щоб не витрачатися на юристів та суди, а швидше повернути кошти кредитор звертається до нотаріуса, подає йому оригінал договору позики, виписку по рахунку, що кошти не надійшли і на підставі цих документів нотаріус вчиняє виконавчий напис.

За своєю суттю виконавчий напис є альтернативою судовому рішенню на підставі якого кредитор може в примусовому порядку повернути свої кошти або майно. При цьому не треба чекати довгої та дорогої судової тяганини. Часто за вчиненням виконавчого напису звертаються банки або фінансові компанії для стягнення заборгованості по не забезпечених кредитах. Рідше – по забезпечених. Через їх популярність і треба дослідити питання законності таких документів, щоб не порушувати права сторін цивільних відносин. Далі будуть розглянуті актуальні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та рішення Київського апеляційного адміністративного суду адміністративній справі № 826/20084/14.

 

01.

Нотаріуси не мають права вчиняти виконавчі написи на не нотаріально посвідчених договорах

Уся суть даного висновку криється у рішенні Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 та у Постанові КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі – Постанова 662).

У зазначеній Постанові 662 було розширено перелік документів на підставі яких нотаріуси отримали можливість вчиняти виконавчі написи. До них додали і кредитні договори без нотаріального засвідчення. Так, банки мали можливість звернутися до нотаріуса з оригіналом кредитного договору, випискою по рахунку з відміткою, що борг не погашено і нотаріус міг вчиняти виконавчий напис. Проте, 22.02.2017 року Київський апеляційний суд вирішив скасувати Постанову 662 в частині внесення вищевказаних змін. Таким чином, банки не мають права вчиняти виконавчі написи на своїх кредитних договорах. Роблю саме таке застереження, так як ще не бачив у своїй практиці нотаріально посвідчений кредитний договір. Це ж саме стосується і різного роду фінансових та колекторських компаній, які викупляють незабезпечені борги.

 

02.

Наявність судового спору між банком та позичальником не спростовує висновків про безспірність заборгованості.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № № 305/2082/14-ц від 15.01.2020 року. Він стосується однієї з найпопулярніших підставі оскарження виконавчого напису – безспірності заборгованості. Так, виконавчий напис може бути вчинено лише щодо обґрунтованої заборгованості на яку дійсно може претендувати кредитор. Якщо ж у написі стягується, наприклад, пеня, то така заборгованість не є безспірною, адже, вона може бути зменшена судом. А тому, такий виконавчий напис не може бути законним. Існував правовий висновок Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 640/5240/13-ц (провадження № 6-27цс15) згідно з яким, якщо між банком та позичальником слухається у суді справа про стягнення заборгованості, то борг не може вважатися безспірним. Як наслідок, суди скасовували написи, якщо у такій судовій справі не було прийнято остаточного судового рішення. Проте, Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від даного висновку та вказала, що наявність судового провадження не свідчить, що сума боргу вказана у написі є спірною. Фактично при оскарженні виконавчого напису боржник повинен підтвердити, що напис було вчинено щодо сум, які кредитор не мав права стягувати. Наприклад, якщо банк втратив право нараховувати проценти за кредиторам, але зазначив їх, як заборгованість і нотаріус вписав їх у напис. Тобто, боржник повинен спростувати банківський розрахунок і лише за такої умови будуть підстави скасувати виконавчий напис.

 

03.

При розгляді справи про оскарження виконавчого напису суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів, а й перевірити розрахунки на наявність безспірної заборгованості.

Даний висновок був вказаний і у попередній постанові Великої Палати та був відображений вперше у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц. Він виник через те, що деякі суди при вирішення питання законності напису лише перевіряли подачу кредитором документів, які визначені переліком. Якщо усі є, то напис законний. Проте, Велика Палата вказала, що це не правильний підхід і суди повинні приділяти увагу безспірності заборгованості. Тобто, суд повинен дослідити питання чи взагалі існує заборгованість та у тих розмірах, які зазначені у виконавчому написі. Чи не було невирішених спорів з приводу боргу. Лише у випадку необґрунтованості суми боргу суд може задовольнити позов про скасування виконавчого напису. До такого ж самого висновку Велика Палата прийшла і в постанові № 916/3006/17 від 02.07.2019 року.

 

04.

Строк вчинення виконавчих написів для юридичних осіб становить три роки з моменту виникнення права вимоги.

Даний висновок Великої Палати вказаний у вже зазначеній постанові № 916/3006/17 від 02.07.2019 року. До нього можна ставитися по різному, адже, фактично суд вийшов за межі взятих на себе повноважень, але маємо, що маємо. Він полягає у тому, що стаття 88 Закону України «Про нотаріат» встановлює певні строки у межах яких можуть бути вчинені виконавчі написи. Так, стаття передбачає, що вони становлять три роки з моменту виникнення права вимоги, а з у відносинах між юридичними особами – не більше року. Колегія суддів, аналізуючи норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийшла до висновку, що положення статті 88 Закону України «Про нотаріат» є дискримінаційними по відношенню до юридичних осіб, а тому, і для даної категорії осіб строки вчинення виконавчого напису повинні становити три роки.

 

05.

Строки вчинення виконавчих написів прив’язані до строків позовної давності, проте, не є їм тотожними, а тому, можуть бути збільшені лише на підставі закону.

Даний висновок Великої Палати вказаний у попередній постанові № 916/3006/17 від 02.07.2019 року. Колегія суддів вказала, що строки зазначені у статті 88 Закону України «Про нотаріат» (строки вчинення напису) не є тотожними строкам позовної давності зазначених у статті 256 ЦК України. При цьому, позовна давність може бути збільшена договором за згодою сторін (стаття 259 ЦК України). У свою чергу, так як вищезазначені поняття не є тотожними, то сторони у договорі не можуть збільшити строки вчинення виконавчих написів. Такі строки можуть бути збільшені лише на підставі закону, що прямо передбачено положеннями статті 88 Закону України «Про нотаріат».

 

06.

Перед вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет застави кредитор повинен зареєструвати відомості про початок звернення стягнення у ДРОРМі.

Найпоширенішою заставою рухомого майна є транспортні засоби. Якщо позичальник перестає оплачувати заборгованість, то банк може вчинити напис з метою реалізації автомобіля на аукціоні. Проте, дуже часто кредитори забували, що відповідні відомості про звернення стягнення потрібно реєструвати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Та й позиція раніше з цього питання була спірною. Але, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.05.2018 року у справі № 320/8269/15-ц прийшла до висновку, що нотаріусу при вчиненні виконавчого напису щодо заставного майна потрібно подавати ще й відомості про реєстрацію відповідного звернення у ДРОРМі. За відсутності такої інформації у нотаріуса відсутні правові підстави для вчинення напису.

 

07.

Якщо боржник оскаржує виконавчий напис з підстав необґрунтованості заборгованості, то відповідачем повинен виступати кредитор. При цьому, якщо і кредитор, і боржник юридичні особи, то такий спір повинен слухатися господарським судом.

До такого правового висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 753/4294/17-ц від 31.10.2018 року. Предметом спору було скасування виконавчого напису. При цьому відповідачем був сам нотаріус, а кредитор виступав у якості третьої особи. Суд прийшов до висновку, що відповідачем у справі повинен бути саме банк, а не нотаріус. Свою позицію суд аргументував тим, що між сторонами існує спір про право щодо заборгованості. А тому, так як сторони є юридичними особами, то справа повинна слухатися у порядку господарського судочинства. У свою чергу нотаріус може виступати у такому процесі лише, як третя особа, так як не може бути відповідачем у господарському процесі.

При цьому суд вказав, що у порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між сторонами правочину, на виконання якого вчинено напис.

Думаю, що з цього приводу колись буде ще один правовий висновок. На мою думку, нотаріус може і повинен виступати у справах про оскарження написів відповідачем. Це полягає у тому, що при оскарженні боржник може посилатися, як на порушення процедури з боку нотаріуса так і з приводу неправомірності вимог стягувача. І саме в першому випадку відповідачем повинен бути нотаріус. Ця позиція, щодо підстав оскарження напису, з’явилася ще у часи Верховного Суду України та відображена у постанові № 6-887цс17 від 05.07.2017 року. Від неї поки ніхто не відійшов, а тому, може бути всяке. Особисто я у всій спорах по оскарженню напису завжди і нотаріуса ставлю відповідачем.

Адвокат Курочкін Олександрtraya.com.ua

Схожі публікації

відео / фото