Сумісництво та суміщення: схожість з філологічного і відмінність з правового погляду

Дата публікації: чт, 04/22/2021 - 10:34

 

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245, чинною на теперішній час, «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» встановлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Цією ж Постановою встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у підприємця-фізичної особи.

Наприклад, за основним місцем роботи працівник працює з 9:00 до 18:00, а з 18:30 до 22:30 він працює за сумісництвом на іншій посаді.

Суміщення професій (посад) — виконання працівником одночасно зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в основний робочий час у той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи за рахунок збільшення інтенсивності праці та обсягу виконуваної роботи при незмінній тривалості робочого часу. При цьому окремий трудовий договір з працівником не укладається, лише видається по підприємству наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням. Працівник виконує додаткові обов’язки за іншою (суміщуваною) посадою (професією) у межах робочого часу за основним місцем роботи. Наприклад, з 9:00 до 18:00 працівник суміщає роботу за основною посадою і за неосновною посадою.

Працю сумісника оплачують пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

За виконання обов’язків за суміщуваною посадою працівнику встановлюють доплату до посадового окладу за основною посадою.

Порядок оформлення на роботу за сумісництвом майже не відрізняється від звичайної процедури прийняття на роботу. Якщо немає заборон і обмежень (див. вище) — згоди роботодавця з основного місця роботи не вимагається. У заяві про прийняття на роботу працівник повинен указати, що збирається працювати за сумісництвом. Відповідно до цієї заяви оформляється наказ керівника про прийняття на роботу за сумісництвом. Трудову книжку пред'являти не треба, адже вона ведеться тільки за основним місцем роботи (п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників). Якщо працівник бажає, щоб до його трудової книжки був внесений запис про роботу за сумісництвом, він повинен принести на основне місце роботи копію наказу про прийняття на роботу за сумісництвом або довідку. На підставі пред'явлених документів за на основному місці роботи робиться відповідний запис до трудової книжки.

У випадку суміщення з працівником узгоджується доручення йому додаткової роботи в порядку суміщення і розмір доплати за неї. Якщо працівник згодний виконувати додаткові обов'язки в порядку суміщення, то керівник підприємства видає відповідний наказ. У наказі повинні бути вказані: 1) посада, що суміщається, 2) розмір доплати за суміщення. Термін, на який установлюється суміщення, може не зазначатися.

Крім відпустки за основним місцем роботи, сумісники мають право отримати на роботі за сумісництвом: — щорічну оплачувану відпустку повної тривалості (за відпрацьований робочий рік — не менше 24 календарних днів), навіть якщо не минули 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ст. 10 Закону України «Про відпустки»); — відпустку без збереження заробітної плати, яка надається на період до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ст. 25 Закону України «Про відпустки»).

Робота на умовах суміщення не вплине на право працівника на відпустку, адже вона виконується одночасно з основною роботою. У той же час доплата за суміщення враховуватиметься при нарахуванні відпускних (п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Передумовою як для суміщення професій (посад), так і для сумісництва є наявність у штатному розписі вакантної посади. За відсутності вакансії суміщення або сумісництво неможливо.

Знання правових відмінностей між сумісництвом та суміщенням дасть можливість кадровикам підприємства правильно оформляти трудові відносини такого підприємства зі своїми працівниками.

 

Адвокат Людмила Войтович

Схожі публікації

відео / фото галерея