Сумнів щодо здатності заповідача розуміти значення своїх дій не є підставою для визнання заповіту недійсним

Дата публікації: чт, 06/03/2021 - 09:54

 

Рішення ВС у справі №727/9908/17 https://cutt.ly/snphZuj

 

Після смерті батька позивачка дізналась, що він заповів вклади третій особі.

Тож у справі №727/9908/17 вона просила суд визнати заповіт недійсним, оскільки:

  • у батька розвивався віковий склероз;
  • він не сприймав правильну життєву ситуацію, тож не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

 

КГС ВС нагадав, що правочин, який особа вчинила в момент, коли не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, може бути визнаний недійсним (ч.1 ст.225 ЦК).

Для встановлення психічного стану заповідача в аналогічних справах суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (п.18 постанови ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування»).

Згідно з висновком експерта (посмертних судово-медичної та судово-психіатричної експертиз) у справі слід піддати сумніву збереження спроможності заповідачем до здатності повноцінного усвідомлювання значення своїх дій та керування ними через наявність органічного ураження головного мозку протягом «підекспертного періоду».

Дати категоричну відповідь про наявність психічних розладів у підекспертного не є можливим, оскільки відсутні дані щодо психічного стану після виписки зі стаціонару.

КГС ВС зауважив, що експертизою не було встановлено абсолютної неспроможності особи у момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що «слід піддати сумніву…».

Саме по собі це НЕ Є підставою для визнання складеного у такому стані заповіту недійсним.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки його наявність не буде встановлено у визначеному порядку.

Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

 

ZakonOnline

Схожі публікації

відео / фото галерея