Велика Палата дозволила Фонду гарантування продавати кредити не фінансовим установам

Дата публікації: пт, 04/23/2021 - 18:02

 

Велика Палата вказала, коли право вимоги за кредитним договором може бути відступлено на користь не фінансової установи.

16.03.2021 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 906/1174/18 та за її наслідками прийняла правовий висновок, який ще раз вносить ясність у питання відступлення прав вимоги за кредитами та уточнює попередні висновки.

Я вже детально розглядав попередні висновки Великої Палати викладені у попередніх трьох постановах, які були прийняті у 2018 та 2020 роках, тому тут не буду детально звертати на них увагу. Лише зазначу, що питання продажу активів неплатоспроможного банку на користь не банків та не фінансових установ могло стати серйозною проблемою. Звичайно є зрозумілим, що Фонд надав можливість купувати свої активи будь-кому тільки з тією метою, щоб самі позичальники і повикупляли свої кредити на афілійованих до себе осіб. Це дуже добре можна прослідкувати на основі того, як себе поводив Фонд при організації продажу активів «мертвих» банків. Але питання в тому, що багато великих пулів та і просто кредитних договорів викупили не фінансові установи. І це могло б бути доволі серйозним ударом по репутації держави, якби Фонд гнув свою позицію, що вони можуть продавати будь-що будь-кому, а суди говорили протилежне.

Склалася б ситуація, коли боржники, які викупили свої активи вийшли б в не поганий плюс, оскільки отримали можливість фактично погасити свої борги за 20 % від суми боргу, а інвестори, які інвестували свої кошти, замість доходу отримали б доволі серйозні проблеми. Можна довго говорити, що такі компанії скоти і наживаються на чужому горі, але це є бізнес, і якщо він не приносить доходу, а лише збиток, то для великих інвестиційних фондів це було б «дзвіночком», що краще оминати наш ринок і інвестувати кошти в інші юрисдикції.

Наведу лише приклади одних з найбільших угод, які були підписані Фондом з різними компаніями, які не є фін установами, і які могли б отримати доволі серйозні проблеми:

  • ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРЕАТОР-БУД", КОД ЄДРПОУ: 34227060 16.04.2018 року підписало договір купівлі-продажу прав вимоги з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на суму 31 426 500 грн. (загальна заборгованість за кредитними договорами 125 705 344.85 грн. (посилання на лот в Prozorro Sale:https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-02-21-000514-a);
  • ТОВ "Маркет-Сервіс", КОД ЄДРПОУ: 34227060 04.07.2018 підписало договір купівлі-продажу прав вимоги з ПАТ «БАНК ФОРУМ», АТ "Дельта Банк", ПАТ «Банк «Київська Русь» на суму 190 965 085.10 грн.(загальна заборгованість за кредитними договорами 682 018 161.08 грн. (посилання на лот в Prozorro Sale: https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-05-15-000016-b);
  • ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС КАПІТАЛ НВ", КОД ЄДРПОУ: 41319170 14.08.2018 року підписало договір купівлі-продажу прав вимог з ПАТ «БАНК КАМБІО», ПАТ «БАНК ФОРУМ» на суму 27 636 636.24 грн. (загальна заборгованість за кредитними договорами 138 183 181, 21 грн. (посилання на лот в Prozorro Sale: https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-06-11-000117-b);
  • Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс УКРАЇНА", КОД ЄДРПОУ: 42682150 21.03.2019 року підписало договір купівлі-продажу прав вимоги з ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», ПАТ «БАНК«СОФІЙСЬКИЙ», ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», АТ «БАНК«ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», АТ «ФОРТУНА-БАНК», ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», ПАТ «БАНК«КИЇВСЬКА РУСЬ», ПАТ БАНК «КОНТРАКТ», ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА», ПАТ «АВАНТ-БАНК», АТ «АРТЕМ-БАНК», ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», ПАТ «ВБР», ПАТ «ПТБ», ПАТ «ЮСБ БАНК», АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», АТ «ІМЕКСБАНК» на суму 62 152 673.23 грн. (загальна заборгованість за кредитними договорами 310 763 366.13 грн. (посилання на лот в Prozorro Sale: https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-12-21-000021-b).

Звичайно, що частина вказаних активів була викуплена самими боржниками, які мали такі ресурси на це, але є і ряд компаній, які заводили інвестиції для роботи з проблемними активами.

Що стосується судової практики, то у своїй більшості суди ставали на сторону Фонду і вказували, що так як актив продавався на торгах, то покупцеві не потрібні ніякі ліцензії і потрібно довести порушення прав позивача (боржника) який звертається з відповідним позовом (по аналогії оскарження торгів СЕТАМу).

Лише одиниці справ дійшли до суду касаційної інстанції і саме в грудні 2020 року у суддів виникли проблеми однаковим баченням на дані відносини після постанови Великої Палати від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц.

Так, 16.12.2020 року у справі № 640/14873/19 та 22.12.2020 року у справі № 761/20317/18 Верховний Суд у подібних справах став на сторону Фонду. Позиція полягала у тому, що якщо банк перебуває на етапі ліквідації, то не має значення чи є ліцензія фін установи у покупця, адже реалізація активів відбувається за спеціальною процедурою, яка не підпадає під регулювання загальними положеннями Цивільного кодексу України. При цьому положення, яким керується Фонд у своїй діяльність передбачає виключно продаж майна.

У той же час у постанові від 23.12.2020 року у справ № 754/12116/18 колегія суддів Верховного Суду з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020 року, прийшла до висновку, що пріоритет мають саме загальні положення Цивільного кодексу, а тому, покупець права вимоги за кредитним договором повинен мати ліцензію фін установи.

Ну і нарешті 16.03.2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу предметом якої було визнання недійним договору відступлення права вимоги укладеного саме неплатоспроможним банком. Суд уточнив порядок розмежування договорів факторингу та цесії (купівлі-продажу) та вказав, що якщо відбувається продаж боргів, то ціна продажу може бути нижчою від отриманої вимог, оскільки саме по собі право вимоги може бути не сильно ліквідним товаром і сама по собі ця різниця не свідчить про наявність ознак договору факторингу. При цьому суд зазначив, що метою продажу активів неплатоспроможного банку є розпродаж банківського майна з метою розрахунку з кредиторами у процедурі ліквідації, а тому, такий договір є договором купівлі-продажу, а не договором факторингу. Крім того, Велика Палата конкретизувала свій висновок від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (щодо неможливості не фінансовій установі виступати кредитором за кредитним договором) та вказала, що якщо право вимоги продається банком у якого було відкликано банківську ліцензію та який перебував на ліквідації, то покупець не обов’язково повинен бути фінансовою установою.

Сподіваюсь цей висновок все ж таки поставить крапку у питанні оскарженні договорів купівлі-продажу прав вимоги неплатоспроможних банків та уніфікує судову практику.

 

Автор: Александр Курочкин

Схожі публікації

відео / фото галерея