Відмова банку у видачі клієнту належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань

Дата публікації: пт, 04/09/2021 - 10:42

 

Постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 755/3653/17

 

Ключові тези:

Пеня у розмірі 3 % нараховується за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі на всю суму утримуваних коштів, а саме: і суму вкладу, і суму процентів, які нараховані на підставі депозитного договору

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

 

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 03 січня 2014 року між нею та ПАТ «Державний ощадний банк України» укладений договір № 136145004 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи строком на 7 місяців зі сплатою 16 % річних. Днем повернення депозиту визначено 03 серпня 2014 року. Депозит без пролонгації. Згідно з пунктом 1.1 договору загальна сума вкладу (депозиту) складає 27 000,00 грн.

Згідно з умовами пункту 2.8 вказаного договору, 19 листопада 2014 року позивач написала заяву про повернення її грошових коштів із нарахованими відсотками на рахунок № НОМЕР_1 в установу банку Сколівське ТВБВ № 10013/179 Львівської області, яка залишена відповідачем без належного реагування до 16 лютого 2015 року.

Під час неодноразового спілкування з представниками банку, позивачу повідомлено, що ТВБВ, які підпорядковані філії Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України», що розташована на території, яка не контролюється українською владою зупинено, а тому ОСОБА_1 запропоновано відкрити інший рахунок в установі банку для перерахунку їй коштів за депозитним договором.

Позивач відкрила інший рахунок у ПАТ «Державний ощадний банк України», проте лише 16 лютого 2015 року банк перерахував на її рахунок грошові кошти, при цьому стягнув 30,00 грн комісії за такий перерахунок.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідач безпідставно з моменту її звернення із заявою про виплату депозиту - 19 листопада 2014 року по день виплати - 16 лютого 2015 року порушив строки повернення депозиту, що призвело до порушення умов договору, за що настають правові наслідки.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на свою користь пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 79 623,00 грн; компенсаційну суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 3 486,53 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 218,17 грн, відповідно до статті 625 ЦК України; втрачену (упущену) вигоду, відповідно до пункту 2 статті 22 ЦК України у сумі 1 599,30 грн та 30,00 грн комісії за переказ депозитних коштів.

 

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 884,81 грн, індекс інфляції – 3 362,29 грн і 3 % річних - 218,17 грн, а всього 4 465,27 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання та з моменту звернення позивача із заявою про переказ вкладу на її картковий рахунок - 19 листопада 2014 року по 16 лютого 2015 року не повертав належні їй грошові кошти, тому позивач має право на стягнення індексу інфляції, 3 % річних та пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань.

 

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року змінено в частині розміру пені, яка підлягає до стягнення. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 31,96 грн, індекс інфляції - 3 362,29 грн, 3 % річних - 218,17 грн, а всього - 3 612,42 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, тому з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції та 3 % річних, проте не погодився з визначеним розміром пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

 

Касація:

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд не застосував частину п`яту статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. Крім того, суд, зменшуючи розмір неустойки погодився з твердженнями відповідача щодо неспівмірності розміру нарахованої пені, оскільки сума неустойки перевищує суму вкладу.

КЦС вказав, що встановивши факт укладення між сторонами договору банківського вкладу і внесення позивачем грошових коштів у заявленому розмірі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення індексу інфляції у розмірі 3 362,29 грн та 3 % річних у сумі 218,17 грн, оскільки відповідачем банківський вклад за письмовою вимогою ОСОБА_1 від 19 листопада 2014 року повернутий лише 16 лютого 2015 року.

Разом з тим суд першої інстанції, стягуючи пеню у розмірі 884,81 грн не врахував, що зазначена пеня у розмірі 3 % нараховується за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі на всю суму утримуваних коштів, а саме: і суму вкладу, і суму процентів, які нараховані на підставі депозитного договору.

Апеляційний суд, розраховуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, виходив із того, що вартість послуги за договором банківського вкладу, на яку необхідно нарахувати пеню, - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, при цьому посилався на постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 759/13827/15-ц, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 759/13827/15-ц, у якій наведений принцип обчислення розміру пені.

Проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) висловила з цього питання правову позицію та зазначила, що відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3 % вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові дійшла висновків щодо стягнення з банку пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за прострочення зобов`язання з видачі клієнтові належних йому за договором банківського рахунку сум, яка обраховується від суми утримуваних банком коштів, тобто суми депозиту з нарахованими відсотками.

Аналогічні висновки про те, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі викладено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), від 19 червня 2019 року у справі № 359/8114/17 (провадження № 61-81св19), від 11 січня 2020 року у справі № 335/11482/16-ц (провадження № 61-19787св19), від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18 (провадження № 61-14248св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 757/42043/18-ц (провадження № 61-8130св19).

 

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині вирішення вимог про стягнення пені скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 29 439,77 грн. Рішення суду першої інстанції в іншій незміненій частині та постанову апеляційного суду залишив без змін.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

відео / фото галерея