Відмова у прийнятті невакцинованої дитини до ДНЗ без висновку ЛКК

Дата публікації: нд, 10/10/2021 - 11:06

 

Постанова Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19

 

Ключові тези:

Враховуючи невакцинування дитини та відмову матері від профілактичного щеплення у зв`язку із недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до ДНЗ без висновку ЛКК (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування ДНЗ.

Право на дошкільну освіту законодавець пов`язує із обов`язком проходження профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як самій дитині так і оточуючих її осіб.

Дитина позивача не позбавлена права на освіту, яку може отримати у інших формах.

 

Обставини справи:

ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 01 та 06 серпня 2019 року зверталася до Люботинського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 2 Люботинської міської ради Харківської області (далі - ДНЗ) на особисті прийоми до завідувача Жбанкової О. О. , під час яких їй усно було відмовлено у зарахуванні дитини - ОСОБА_2 до ДНЗ.

У зв`язку із відмовами у зарахування дитини до ДНЗ вона через поштове відділення надіслала до ДНЗ заяву, до якої долучила медичну довідку про стан здоров`я дитини, довідку дільничного лікаря про епідеміологічне оточення та копію свідоцтва про народження. Зазначена заява надійшла до ДНЗ 15 серпня 2019 року.

Вказала про те, що медична довідка про стан здоров`я дитини з висновком лікаря про можливість відвідування дитини ДНЗ видана повноважним на це суб`єктом - лікарем відповідного лікувального закладу, та у свою чергу не потребує додаткового розгляду керівника закладу освіти. Лікар-педіатр ОСОБА_10. та дільнична педіатрична сестра ОСОБА_5 не були притягнуті до дисциплінарної відповідальності щодо видачі довідки ОСОБА_2 від 23 липня 2019 року.

23 серпня 2019 року завідувачем ДНЗ Жбанковою О. О. надана відповідь про відмову про зарахування ОСОБА_2 до ДНЗ.

Направлена нею заява до ДНЗ була зареєстрована вказаним закладом не як заява, а як скарга щодо відмови у прийнятті документів на зарахування дитини до ДНЗ.

Зазначила про те, що завідувач ДНЗ Жбанкова О. О. мотивувала свою відмову, викладену у листі до ОСОБА_1 , відсутністю інформації про наявність щеплень, які є обов`язковими згідно з календарем щеплень, посилаючись на Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та лист Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України від 06 вересня 2018 року № 05.2-11/23530/1/9-537 «Щодо напруженої епідемічної ситуації», згідно з положеннями яких: «дітям, які не отримали профілактичних щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється».

Вказівка завідувача на вищезазначені нормативно-правові акти не є достатніми підставами для порушення норм, що регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, зокрема таких як Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2002 року № 305 (далі - Положення), Закону України «Про освіту» та Закону України «Про дошкільну освіту».

 

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , просила:

- визнати незаконними дії ДНЗ стосовно реєстрації заяви ОСОБА_1 , матері дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зарахування дитини до ДНЗ, як скарги стосовно відмови у прийнятті документів на зарахування дитини до ДНЗ;

- визнати незаконними дії ДНЗ про відмову у зарахуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ДНЗ;

- зобов`язати ДНЗ зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ДНЗ, про що видати відповідний наказ.

 

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 26 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії ДНЗ щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, до ДНЗ.

Зобов`язано ДНЗ зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ДНЗ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем дотримано формальні положення, нею були надіслані усі документи, визначені у переліку, що підтверджується описом поштового відправлення.

Також місцевий суд зазначив про те, що ні Законом України «Про освіту», ні Законом України «Про дошкільну освіту» не передбачено права чи обов`язку завідувача ДНЗ додаткового розгляду та надання оцінки медичної довідки про стан здоров`я дитини та правомірності її видачі.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Відповідачем не доведено наявності об`єктивних підстав для фактичного обмеження конституційного права малолітньої ОСОБА_2 на отримання освіти. Згідно з медичними довідками дитина є здоровою, може відвідувати навчальний заклад, а епідеміологічне оточення вільне. Висновки лікаря підтверджені в результаті службового розслідування видачі довідки лікарем педіатром ОСОБА_10. дитині ОСОБА_2 , проведеного заступником директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Євдокимовою І. А .

 

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ДНЗ задоволено. Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 26 грудня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Компенсовано ДНЗ понесений у зв`язку з поданням апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2305,20 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у цій справі індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27, 49 Конституції України.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

За обставинами цієї справи право малолітньої дочки позивача на освіту у дошкільному навчальному закладі було з огляду на суспільні інтереси тимчасового обмежено (до проведення щеплення, покращення епідеміологічної обстановки, або отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) у зв`язку із тим, що сама позивач, не довіряючи якості вакцини (належним чином не мотивувавши свою недовіру або неможливість застосувати ту вакцину, якій вона довіряє), не дотрималась календаря обов`язкових щеплень дитини.

Оскільки ОСОБА_1 не надано до закладу висновку лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК), тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки керівництво ДНЗ діяло у відповідності до норм чинного законодавства України.

 

Касація:

ОСОБА_1 мотивує свою касаційну скаргу тим, що жодним нормативно-правовим актом не обмежено право особи на відмову від щеплення, а з рішень ЄСПЛ вбачається наявність презумпції такого права, що є самостійною підставою для відступлення від правової позиції у справі № 682/1692/17, при формуванні якої дані аргументи не враховано.

КЦС зазначив, що ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про проведення щеплень дітям у віці до п`ятнадцяти років приймають їх батьки або інші законні представники. Закон дає право батькам відмовитися від проведення обов`язкових щеплень дитині.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про дошкільну освіту» громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім`ї.

Частиною п`ятою статті 9 закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що діти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють: у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти; у сім`ї - за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти; за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність; за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність за стан здоров`я дитини, її фізичний розвиток.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини у всіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.

При цьому, частиною другою статті 28 Закону України «Про дошкільну освіту» дитина має гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

Батьки мають право обирати одну із визначених форм здобуття їх дитиною дошкільної освіти, але держава, з метою дотримання прав дитини на дошкільну освіту та забезпечення безпеки та здоров`я всіх дітей, встановлює певні правила для реалізації такого права.

Зважаючи на це, завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей.

Індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27, 49 Конституції України.

ЄСПЛ висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27, 49 Конституції України.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що згідно з приписами частини першої статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийом дітей до ДНЗ проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Судом апеляційної інстанції встановлено те, що позивачем була надана довідка, згідно з якою її дочці не було проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень, що передбачено частиною першою статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Згідно з пунктом 6 Положення прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров`я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції не з`ясував відсутність у справі належних та допустимих доказів того, що щеплення можуть зашкодити здоров`ю дитини, або доказів того, що позивач скористалася визначеною законодавством процедурою, яка дозволяє належним чином з`ясувати це питання, а у разі медичних протипоказань - скористатися альтернативною формою дошкільної освіти, про що їй було роз`яснено у листах-відповідях.

За недоведеності об`єктивних медичних протипоказань у дитини позивача та наявності у разі необхідності легального шляху отримання дошкільної освіти навіть у разі відсутності у неї щеплень, апеляційний суд дійшов висновку про те, що передбачені законом вимоги, які переслідують легітимну мету та є необхідними у демократичному суспільстві для захисту здоров`я, прав і свобод інших осіб, - покладають на позивача непропорційний тягар обмеження гарантованих пунктом 1 статті 8 Конвенції права на приватне життя.

Також згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24 березня 2016 року, питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується ЛКК при закладі охорони здоров`я.

Крім того, згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Враховуючи невакцинування дитини та відмову матері від профілактичного щеплення у зв`язку із недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до ДНЗ без висновку ЛКК (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування ДНЗ.

Будь-яке право об`єктивно кореспондується із обов`язками, оскільки право на дошкільну освіту законодавець пов`язує із обов`язком проходження профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як самій дитині так і оточуючих її осіб, висновки суду про протиправність та неправомірність дій завідуючої ДНЗ є необґрунтованими, такими що суперечать закону. Дитина позивача не позбавлена права на освіту, яку може отримати у інших формах.

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

відео / фото