Відсутність висновку експерта про вартість викраденого майна призводить до закриття справи

Дата публікації: вт, 03/16/2021 - 11:11

 

Постанова Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18

 

Ключові тези:

Обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261- VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків залучити експерта.

 

Обставини справи:

За вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 6 серпня 2018 року засуджено:

ОСОБА_1 - за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі частин 1, 4 ст. 71 КК до цього покарання частково приєднано покарання, призначене вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 27 травня 2016 року, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць і остаточно за сукупністю вироків йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

ОСОБА_2 - за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 75 КК її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Згідно з вироком 27 вересня 2017 року в період з 8:00 по 10:30 ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 (обоє перебували у стані алкогольного сп`яніння), з поля, розташованого за межами населеного пункту смт Новопсков, намагалися викрасти 95 кг суцвіть соняшнику, належного ТОВ «Топаз», але були викриті співробітниками цього товариства і не змогли довести злочинного умислу до кінця з причин, які не залежали від їх волі. Згідно з довідкою ТОВ «Топаз» вартість 1 кг насіння соняшнику станом на 27 вересня 2017 року становить 9,80 грн. У результаті відокремлення насіння соняшнику від суцвіть встановлено вагу насіння - 25 кг. Своїми діями, об`єднаними єдиним злочинним умислом, ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди ТОВ «Топаз» на загальну суму 245 грн.

Луганський апеляційний суд 28 листопада 2018 року скасував вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 6 серпня 2018 року в частині призначення покарання ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 71 КК та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК до цього покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 27 травня 2016 року і остаточно за сукупністю вироків призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. У решті вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 6 серпня 2018 року апеляційний суд залишив без змін.

 

Касація:

Захисник у касаційній скарзі стверджує, що винуватості його підзахисного у вчиненні крадіжки майна ТОВ «Топаз» не доведено поза розумним сумнівом у встановленому законом порядку. Звертає увагу, що єдиним доказом щодо розміру заподіяної товариству шкоди є довідки самого ТОВ «Топаз», яке є зацікавленою стороною у справі. Вважає, що сторона обвинувачення мала б надати суду висновок товарознавчої експертизи щодо розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, проте не зробила цього. А отже, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню як такі, що не відповідають вимогам ст. 370 КПК.

ККС вказав, що за своєю суттю та змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення кримінальними процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Особливістю норми п. 6 ст. 242 КПК щодо обов`язковості призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю.

Важливим при кваліфікації злочинів проти власності є встановлення ознак предмету викрадення, що має певну вартість. Саме вартість чужого майна на момент викрадення є тим критерієм, за яким відрізняється адміністративне правопорушення КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна») від кримінально-караного викрадення.

Відповідно до примітки до ст. 185 КК кваліфікація за ознаками «значна шкода» здійснюється виходячи з розміру завданих збитків, а кваліфікація за ознаками «у великих розмірах», «в особливо великих розмірах» - з суми викраденого.

Виходячи з аналізу положень ст. 55, 61, 62, 91, 127, 128, 130, 170, 242, 291 КПК під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна, або шкода, завдана безпосередньо особі, її здоров`ю, діловій репутації внаслідок протиправної поведінки іншої особи.

При цьому майнова шкода – це наслідки кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи (позбавлення заробітку внаслідок втрати працездатності чи його зменшення тощо), а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат (на лікування, протезування, сторонній догляд, поховання; втрата особами, що перебували на утриманні померлого, його заробітку).

У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.

Таким чином, обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта (а в редакції Закону № 187-IX - залучити експерта).

У цих випадках слідчий чи прокурор позбавляється права оцінювати за своїм переконанням необхідність залучення експерта для проведення експертизи, адже експертиза має бути проведена безвідносно до слідчої ситуації, сукупності зібраних під час досудового розслідування доказів з огляду на появу об`єктивних обставин, з`ясування яких потребує саме експертного дослідження.

Аналіз ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII вказує на те, що обов`язок на стадії досудового слідства звернутися з клопотанням про залучення експерта (залучити експерта) для визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, покладено лише на слідчого, прокурора.

Суд, виходячи із закріпленого у ст. 26 КПК принципу диспозитивності, позбавлений можливості, навіть у випадку, коли він виявив відсутність висновку експерта із визначенням розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, самостійно, з власної ініціативи залучити експерта і усунути цей недолік досудового слідства. Залучення експерта судом незалежно від наявності клопотань сторін можливо тільки за обставин, передбачених ч. 2 ст. 332 КПК.

Об`єднана палата вважає, що вина ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, не підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені судами нижчих інстанцій в судовому засіданні.

Так, згідно з вироком суд визнав установленим, що 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою, з поля, розташованого за межами населеного пункту смт. Новопсков, намагалися викрасти 95 кг суцвіть соняшнику, належного ТОВ «Топаз», але були викриті співробітниками цього товариства і не змогли довести злочинного умислу до кінця з причин, які не залежали від їхньої волі.

Саме такі дії складали об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, за яке засуджено ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з установленими судом першої інстанції обставинами предметом викрадення були суцвіття соняшнику. Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок установлення нормативів спеціального використання природних рослинних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12 лютого 2002 року № 61, частини рослин, які придатні для безпосереднього використання чи переробки, є рослинною сировиною.

Таким чином, у цьому кримінальному провадженні важливою обставиною, яка відповідно до вимог ст. 91 КПК підлягала встановленню і доведенню, є вартість рослинної сировини – суцвіть соняшнику, яку намагалися викрасти ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Згідно з ч. 3 ст. 51 КУпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (у 2017 році - 160 грн). Тому від достовірного встановлення в цьому кримінальному провадженні того, якою є вартість рослинної сировини - суцвіть соняшнику, яку намагалися викрасти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , залежало, чи містять їхні дії склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, - замах на крадіжку.

З матеріалів провадження видно, що єдиним доказом на підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих ТОВ «Топаз» протиправними діями засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , стали довідки зазначеного товариства: від 27 вересня 2017 року № 66 про те, що вартість 1 кг насіння соняшнику станом на 27 вересня 2017 року становить 9, 80 грн; від 11 жовтня 2017 року про те, що з 95 кг соняшнику вихід насіння становить 25 кг, грошова вартість якого - 245 грн (а. с. 73-74, т. 2).

Сторона обвинувачення ні під час досудового розслідування, ні при судовому провадженні не зверталася до суду в порядку ст. 243 КПК у редакції Закону № 1261-VII про залучення експерта для визначення вартості насіння соняшнику і визначення розміру завданих ТОВ «Топаз» матеріальних збитків.

Суд першої інстанції визнав, що дії слідчого з відокремлення насіння соняшнику від суцвіть із зважуванням, оформлені протоколом огляду місця події, який, як і довідка ТОВ «Топаз» про вартість насіння соняшнику, є належним і достатнім доказом розміру шкоди.

Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами захисника в апеляційній скарзі про закриття кримінального провадження через відсутність у діяннях ОСОБА_1 складу злочину внаслідок невстановлення розміру шкоди належним доказом - висновком експерта. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив у вироку, що здійснене слідчим відокремлення насіння соняшнику від суцвіть є належною процесуальною дією, виконаною відповідно до вимог статей 223, 104 - 107 КПК, а довідка про вартість 1 кг насіння соняшнику є належним доказом загальної вартості майна, яке намагалися викрасти засуджені.

Проте такі висновки судів першої й апеляційної інстанцій об`єднана палата вважає помилковими.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку.

Дії слідчого з відокремлення насіння соняшнику від суцвіть, виходячи зі змісту ст. 237 КПК, не є слідчою дією - оглядом, або будь-якою іншою слідчою дією, яку може виконати слідчий відповідно до вимог КПК. Тому отримані в результаті цих дій фактичні дані не є належними доказами у цьому кримінальному провадженні.

Фактично вказані дії слідчого мають характер дослідження з метою встановлення, яку кількість насіння містить рослина соняшника, що була вирощена на відповідній земельній ділянці ТОВ «Топаз».

Очевидно, що для встановлення розміру збитків має значення встановлення сорту рослини соняшнику, його якості. Оскільки предметом викрадення була рослина, яка не була прибрана із земельної ділянки, то тільки особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, могла визначити методику встановлення вартості рослинної сировини і розміру шкоди (наприклад, за вартістю товарної продукції, що міститься в рослині, або за вартістю витрат на посів та вирощування).

Об`єднана палата дійшла висновку, що за таких обставин тільки шляхом залучення експерта і на підставі його висновку у цьому кримінальному провадженні могла бути встановлена вартість викраденого майна та розмір матеріальних збитків. На порушення вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК сторона обвинувачення не вчинила процесуальних дій із залучення експерта.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили такий елемент складу злочину, як розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Надані стороною обвинувачення, досліджені й оцінені судами першої та апеляційної інстанцій докази не є належними і достатніми, щоб зробити висновок про вартість майна, яке було предметом замаху на крадіжку, у вчиненні якого обвинувачувалися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та про розмір матеріальної шкоди.

 

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, вироки суду першої інстанції апеляційного суду скасував.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

відео/фото галерея