Використання автомобіля в роботі офісу: оренда чи позичка?

Як бути, якщо в підприємства немає свого автомобіля на балансі? Тоді допоможуть договори оренди або позички транспортного засобу (далі – ТЗ).

Наводимо основні моменти обох видів договорів, відмінності між ними та у якому випадку краще укладати договір оренди, а в якому – позички.

Договір оренди автомобіля

Регламентується § 5 (ст. 798–805) гл. 58 ЦКУ.

Суть договору: передача автомобіля в платне строкове користування.

Сторони договору: орендодавець і орендар. Сторонами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Форма договору: проста письмова. Якщо одна зі сторін договору – фізособа, договір необхідно нотаріально засвідчити. Але якщо договір оренди автомобіля укладено між юрособою і фізособою-підприємцем, то нотаріальне посвідчення не потрібне (п. 2.11 Постанови № 12).

Істотні умови договору:

  • предмет. У даному розділі вказуються: марка, модель орендованого автомобіля, держномер, дата випуску, колір, номер двигуна та інша необхідна, на думку сторін, інформація (наприклад, матеріал обшивки салону автомобіля). Також тут можна відобразити вартість автомобіля на момент укладення договору та мету оренди (у нашому випадку – для здійснення службових поїздок працівників юрособи);
  • ціна. Тут наводиться розмір орендної плати (може бути виражена як у грошовій, так і в натуральній формі), порядок унесення (наприклад, двічі на місяць, один раз на квартал, щомісяця і т. д.), порядок її підвищення та індексації. Зверніть увагу: орендар має право вимагати зменшення орендної плати (якщо можливість користуватися орендованим майном суттєво зменшилася у зв'язку з обставинами, за які орендар не відповідає, ч. 4 ст. 762 ЦК) або взагалі не вносити її (якщо немає можливості використовувати орендоване майно, ч. 6 ст. 762 ЦК);
  • строк оренди. Якщо в договорі строк оренди не встановлено, уважається, що договір укладено на невизначений строк. Тоді кожна зі сторін має право відмовитися від договору в будь-який час, письмово повідомивши про це другу сторону за один місяць (ст. 763 ЦК). Якщо строк дії договору закінчився, але орендар продовжує користуватися майном, при відсутності заперечень із боку орендодавця протягом місяця договір уважається продовженим на той же строк (ст. 764 ЦК).

На що ще звернути увагу в договорі?

1. Важлива умова договору – ремонт і здійснення інших витрат, пов'язаних із використанням автомобіля. За загальним правилом, установленим ч. 2 ст. 801 ЦК, витрати на експлуатацію орендованого ТЗ несе орендар. Що стосується ремонту, то згідно зі ст. 776 ЦК поточний ремонт виконується за рахунок орендаря, капітальний – за рахунок орендодавця. При цьому сторони можуть передбачити в договорі інший розподіл коштів на ремонт автомобіля (наприклад, 50 % на 50 % або орендодавець оплачує 70 %, а орендар – 30 % вартості капремонту і т. д.). Відповідно до ч. 1 ст. 802 ЦК страхування автомобіля здійснює орендодавець.

2. Ще одна важлива умова – суборенда ТЗ. Суборенда можлива тільки з письмової згоди орендодавця, якщо інше не встановлене договором (ст. 774 ЦК). Тому бажано в договорі вказувати, чи згоден орендодавець на передачу майна в суборенду або, навпаки, прямо прописати в договорі умову про заборону суборенди.

Які документи додаються до договору оренди ТЗ?

1. Акт приймання-передачі автомобіля в оренду/з оренди (при поверненні) (ст. 795 ЦК). Цей документ підтверджує передачу майна від орендодавця до орендаря (і назад). Його можна скласти як за типовою формою № ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів», затвердженою Наказом № 352, так і за законодавчо встановленою формою «Акт приймання-передачі транспортного засобу» (додаток 2 до Порядку № 1388). Однак сторони не зобов'язані використовувати саме ці форми, вони можуть скласти акт у більш зручній для них формі. До нього обов'язково вносяться не тільки перелічені вище дані про ТЗ (предмет договору), але й наявність/відсутність видимих пошкоджень, недоліків і т. д., а також перелік документів, які орендодавець передає орендарю разом із ТЗ (див. зразок 2 нижче).

2. Акт приймання-передачі наданих послуг (або інший первинний документ, що засвідчує факт здійснення цієї госпоперації). Необхідність складання такого документа підтверджує Мінфін у Листі від 30.05.16 р. № 31-11410-09-10/15182. Акт складається з урахуванням вимог Закону № 996.

3. Тимчасовий реєстраційний талон на ТЗ. Цей документ не є обов'язковим і видається за бажанням власника автомобіля на підставі його заяви (п. 16 Порядку № 1388).

Оренда автомобіля в директора підприємства

На практиці така ситуація виникає досить часто, тому зупинимося на ній докладніше. Розглянемо особливості договору оренди, що укладається між підприємством і його директором.

Форма договору: нотаріальна, оскільки одна зі сторін – фізособа (див. вище).

Підписант із боку юрособи. Директор підприємства не може одночасно укладати договір і зі своєї сторони (як орендодавець – власник), і зі сторони підприємства (орендаря), оскільки згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК представник не має права вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах. Значить, під час підписання директором договору із двох сторін є ризик, що договір визнають недійсним з усіма наслідками, що звідси випливають.

Як же бути в такому випадку? Залежно від того, є на підприємстві наймані працівники чи ні, є два варіанти:

  • варіант 1 – є наймані працівники. Від імені підприємства договір оренди може підписати працівник, якому буде видана відповідна довіреність. Основні вимоги до довіреності (ст. 244–250 ЦК): форма її видачі повинна відповідати формі правочину, для укладання якого вона видана. У нашому випадку договір вимагає нотаріального посвідчення (крім випадків, коли орендарем є фізособа-підприємець), отже, і довіреність потрібно отримати в нотаріуса. Обов'язковим реквізитом довіреності є дата її видачі та строк дії, оскільки довіреність без дати видачі вважається недійсною (ч. 3 ст. 247 ЦК);
  • варіант 2 – немає найманих працівників. Договір зі сторони підприємства може підписати третя особа (за договором на надання послуг), якій буде доручено укласти від імені підприємства договір оренди автомобіля з директором підприємства, який буде виступати орендодавцем. При укладанні даного договору треба дотримуватися основних вимог ст. 901–907 ЦК.

Договір позички автомобіля

Регламентується: гл. 60 (ст. 827–835), а також окремі положення гл. 58 ЦК.

Суть договору: позичкодавець передає або зобов'язується передати користувачу майно (у нашому випадку – автомобіль) для користування протягом певного строку на безплатній основі. Цей вид договору дуже близький до договору оренди, основна відмінність – договір оренди завжди платний (оплатний), а позичка надається на безплатній основі.

Сторони договору: позичкодавець і користувач. Ними можуть бути як фізособи, так і юрособи. Однак урахуйте, що юрособа не має права передавати в безплатне користування (позичку) належне їй майно особі, яка є учасником, засновником, керівником або членом органу управління або контролю такої юрособи. При цьому ситуація, коли в позичку передає майно юрособі її учасник/засновник і т. д., цілком можлива й досить часто використовується на практиці.

Форма договору: договір позички авто, що укладається між двома юрособами, складається в простій письмовій формі (за бажанням сторін може бути засвідчений нотаріально). А договір позички ТЗ, крім наземного самохідного ТЗ, у якому хоча б однієї стороною є фізособа, вимагає нотаріального посвідчення (ч. 4 ст. 828 ЦК).

Але й тут є деякі нюанси. У діючому законодавстві немає визначення поняття «наземний самохідний ТЗ», тому потрібно чи не потрібно засвідчувати такий договір у нотаріуса, думки розходяться. Уважаємо, що договір позички автомобіля за участю фізособи немає необхідності нотаріально засвідчувати. Такої ж позиції дотримуються й суди (див., наприклад, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.15 р. у справі № 822/59/15, ЄДРСР, реєстр. № 43566643). Аргументи суду: відповідно до ст. 1 Закону № 1961 наземні ТЗ – це пристосування, призначені для перевезення людей та/або вантажів, а також установленого на них спеціального обладнання або механізмів, які підлягають держреєстрації та обліку в територіальних органах МВС. А згідно з п. «b» ст. 1 Європейської угоди про роботу екіпажів ТЗ автомобіль – це будь-який самохідний автотранспортний засіб, який зазвичай використовується для автоперевезень людей або вантажів чи для буксирування по дорогах ТЗ, які використовуються для перевезення людей або вантажів.

Звертаємо увагу: якщо договір позички автомобіля з участю фізосіб нотаріально не засвідчено, існує ризик визнання його недійсним, як результат, доведеться звертатися до суду. Та й судова практика йде шляхом того, що розглянутий договір не потрібно нотаріально засвідчувати. Але, як бачимо, спори із цього приводу ведуться, а це, безумовно, пов’язано з витратами як часу, так і коштів.

Істотні умови договору:

  • предмет – автомобіль, який надається в позичку. До опису предмета застосовуються всі ті ж вимоги, що й до договору оренди (див. вище);
  • ціна. Цей договір безоплатний, що й фіксується в ньому. Якщо в договорі йдеться про оплату, автоматично він уважається договором оренди;
  • строк дії (строк передачі автомобіля в позичку). Якщо сторони не встановили в договорі строк користування, він визначається відповідно до мети використання конкретної речі, переданої в позичку (ст. 831 ЦК).

Майте на увазі: користувач має право повернути річ, передану йому в користування, у будь-який час до закінчення строку дії договору позички. А якщо така річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов’язаний попередити позикодавця не пізніше ніж за 7 днів до її повернення про відмову від договору. Позичкодавець має право вимагати повернення речі, переданої в позичку, із відшкодуванням нанесених збитків, якщо після закінчення строку дії договору користувач не повертає її.

Обов'язки користувача за договором позички:

  • користувач зобов'язаний використовувати річ тільки за її цільовим призначенням або відповідно до мети, визначеної в договорі позички;
  • якщо інше не передбачене умовами договору, користувач повинен особисто використовувати річ, передану в користування;
  • користувач зобов'язується після закінчення строку дії договору позички повернути позичкодавцю річ у тому стані, у якому вона була на момент передачі в користування.

Важливий момент: позичкодавець має право на відчуження речі, яка була передана ним користувачу за договором позички. При цьому в користувача немає переважного права перед третіми особами на укладання договору купівлі-продажу речі, яка знаходиться в його користуванні за договором позички (ч. 2 ст. 832 ЦК). Однак щодо цього питання є постанова ВСУ від 30.03.16 р. у справі № 6-107цс16, ЄДРСР, реєстр. № 56885474, у якому суд доходить висновку про наявність у користувача майном переважного права на його купівлю (у даному випадку йшлося про нерухомість). Як аргумент – посилання на застосування до договорів позички положень гл. 58 ЦК (оренда) і ст. 777 ЦК, які й надають орендарю (у нашому випадку – користувачу) переважне право на купівлю майна в разі його продажу.

Як можна розірвати договір позички?

1. З ініціативи позичкодавця (із поверненням належної йому речі) це можливо, якщо:

  • у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібна самому позичкодавцю;
  • користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору позички;
  • річ була самостійно передана в користування третій особі;
  • через недбале поводження з річчю вона пошкоджена або знищена.

2. З ініціативи особи, яка стала власником речі, що знаходиться в користуванні за договором позички. У цьому випадку новий власник має право вимагати розірвання договору позички, який був укладений без визначеного строку. При цьому користувач повинен бути попереджений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички (ч. 3 ст. 834 ЦК). Дія договору позички припиняється у випадку смерті фізособи або ліквідації юрособи, якій була передана річ у користування за договором, тобто коли право спадкування не виникає. При передачі автомобіля за договором позички рекомендуємо, як і у випадку з договором оренди, складати акт приймання-передачі майна в позичку.

Витрати

Розглянемо, які витрати потрібно здійснити при укладанні договорів оренди та позички ТЗ.

1. Витрати на нотаріуса. Без таких витрат не обійтися, якщо:

  • однією зі сторін договору оренди або позички виступає фізособа;
  • автомобіль орендують у директора підприємства, коли на підприємстві немає найманих працівників.

У цьому випадку залучається третя особа, яка підписує договір зі сторони підприємства (оскільки директор – фізособа, договір укладається в нотаріальній формі, а значить, і довіреність оформляється в нотаріуса).

Розмір таких витрат розраховують нотаріуси, виходячи з вимог Закону № 3425, а також Декрету № 7-93.

2. Витрати на цивільно-правовий договір. Такі витрати можуть виникнути при укладанні договору оренди автомобіля між підприємством і його директором, коли на підприємстві немає найманих працівників (див. вище). У цьому випадку витрати пов'язані з оплатою послуг третьої особи, яку залучають для укладення договору від імені підприємства.

Висновки

Якщо в підприємства немає свого ТЗ або воно потребує додаткового, то можна укласти договір оренди або позички. Ці договори дуже схожі між собою, основна їх відмінність – оплатність. Договір оренди завжди платний, а договір позички – безплатний. Якщо однією зі сторін договору оренди виступає фізособа, договір повинен бути засвідчений у нотаріуса.

uteka

Схожі публікації

Галерея