Визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень судді

Дата публікації: пт, 03/19/2021 - 10:37

 

Постанова Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 263/10353/16-к

 

Ключові тези:

Приписи ст. 235 КПК України не зобов`язують слідчого суддю в ухвалі зазначати прокурора чи слідчого, який буде проводити обшук, натомість зазначена ухвала має містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук.

Визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб`єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення обшуку.

 

Обставини справи:

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 січня 2020 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано за недоведеністю їх винуватості.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 липня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 12 грудня 2015 року, приблизно о 08 год, здійснюючи нагляд за автотранспортом, який рухався по автомобільній дорозі Донецьк-Маріуполь у межах населеного пункту Новотроїцьке Донецької області, зупинив автомобілі «MERСEDES-BENZ SPRINTER», д/н НОМЕР_1 та «VOLKSVAGEN CRAFTER», д/нНОМЕР_2 , які перевозили вантаж, що належить приватному підприємцю ОСОБА_5 , а саме 9 800 кг м`ясних виробів на загальну суму 600 000 грн.

Реалізуючи злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди шляхом вимагання, ОСОБА_1 , під приводом перевірки супровідних документів на вантаж, надав ОСОБА_5 вказівку щодо спрямування зазначеного автотранспорту до Волноваського ВП ГУНП у Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька область, м. Волноваха, пров. Енергетичний, б. 3.

Факт затримання зазначених автомобілів працівниками Волноваського ВП ГУНП у Донецькій області внесено до ЄРДР за № 12015050630001891 від 12 грудня 2015 року за ч. 4 ст. 358 КК України, досудове розслідування якого доручено слідчому СВ Волноваського ВП ГУНП у Донецькій області ОСОБА_2

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 досягнув згоди ОСОБА_2 на отримання неправомірної вигоди шляхом вимагання. Побоюючись викриття та бажаючи надати своїм протизаконним діям завуальованої форми, вони вирішили скористатись послугами сторонньої особи - ОСОБА_3 , з яким спільно розробили та погодили план, відповідно до якого останній за погодженням із ОСОБА_5 повинен був передати грошові кошти свого рідного брата - приватного підприємця ОСОБА_6 , який реалізував м`ясні вироби ОСОБА_5 , яка в свою чергу повинна була повернути оговорену суму ОСОБА_3 .

Діючи згідно з розробленим плану, 14 грудня 2015 року, приблизно об 11 год, ОСОБА_1 викликав ОСОБА_5 до службового кабінету, який знаходиться у будівлі Волноваського відділу поліції, де поставив їй вимогу про передачу грошових коштів у сумі 200 000 грн за повернення вилученого автотранспорту та м`ясних виробів.

Діючи відповідно до вказівок ОСОБА_1 , 16 грудня 2015 року, у денний час, ОСОБА_5 прибула до Волноваського відділу поліції, при цьому за відсутності ОСОБА_1 звернулась до слідчого ОСОБА_2 , який провів її до свого службового кабінету. ОСОБА_2 , будучи службовою особою, використовуючи своє відповідальне становище, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , з метою отримання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди шляхом вимагання запропонував узгодити передачу раніше оговореної суми грошових коштів із ОСОБА_6 .

Здійснюючи свою злочинну домовленість, згідно з раніше узгодженим планом,

17 грудня 2015 року, у період часу з 13 до 14 год, знаходячись у сел. Калініне Волноваського району Донецької області, ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 грн, взяті ним у ПП ОСОБА_6 , в якості неправомірної вигоди за повернення ОСОБА_5 вилученого автотранспорту та м`ясної продукції. Зазначені грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використали на власні потреби.

У вказаний день, приблизно о 17 год, знаходячись поряд із ТОВ ОРСП ринок «Азовський» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Купріна, б. 10, ОСОБА_6 , діючи в межах досягнутої раніше злочинної домовленості, отримав від

ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 130 000 грн в якості неправомірної вигоди за повернення їй вилученого автотранспорту та м`ясної продукції. Розпорядитись отриманими грошовими коштами не встиг, оскільки одразу після їх одержання був затриманий працівниками УСБ України в Донецької області.

 

Касація:

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Разом з тим, необґрунтованими є посилання апеляційного суду щодо незаконності проведення обшуку на ринку ОРСП «Азовський» та в робочому кабінеті ОСОБА_2, оскільки вказані слідчі дії проведено уповноваженою на те особою, що включена до складу групи слідчих у даному кримінальному провадженні.

ККС вказав, що порядок проведення обшуку детально регламентований кримінальним процесуальним законом. Так, відповідно до статей 234, 235 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Ухвала слідчого судді має містити відомості про строк дії ухвали; прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, з клопотанням про проведення обшуків за місцем підприємницької діяльності ОСОБА_6 на ринку «Азовський» та в робочому кабінеті ОСОБА_2 звернувся слідчий в ОВС слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_9.

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ухвалами від 18 грудня 2015 року задовольнив клопотання слідчого про проведення обшуків, зазначивши про їх проведення слідчим ОСОБА_9 або іншою уповноваженою особою за дорученням (т. 2, а. п. 106, 135).

Згідно з протоколами від 18 грудня 2015 року (т. 2, а. п. 107-112, 136-140), обшуки було проведено уповноваженими особами - слідчим в ОВС слідчого управління прокуратури Донецької області Старостенком І. О. та старшим слідчим слідчого управління прокуратури Донецької області Сєровим С. О., які здійснювали досудове розслідування вказаного кримінального провадження, що узгоджується з витягом з кримінального провадження № 42015050000000699.

Системне тлумачення процесуальних норм, а саме статей 37, 39, 236 КПК України, дає підстави стверджувати, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана прокурором, призначеним здійснювати процесуальне керівництво в порядку ст. 37 КПК України, або слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування в порядку ст. 39 цього Кодексу.

Приписи ст. 235 КПК України не зобов`язують слідчого суддю в ухвалі зазначати прокурора чи слідчого, який буде проводити обшук, натомість зазначена ухвала має містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Тобто, процесуальний закон зобов`язує слідчого суддю встановити, що клопотання надійшло від уповноваженої особи - прокурора, включеного до групи прокурорів, або слідчого, якому доручено здійснювати розслідування, в порядку статей 37, 39, 216 КПК України. Судовий контроль під час розгляду клопотання про проведення обшуку здійснюється з метою забезпечення права на недоторканність житла чи іншого володіння особи. Водночас, зміст норм цього Кодексу не дає підстав для твердження про те, що до повноважень слідчого судді належать, крім здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ст. 3 КПК України), ще й інші, віднесені до повноважень прокурора та слідчого з організації досудового розслідування.

Із системного тлумачення статей 36, 40, 235, 236 КПК України не вбачається, що до компетенції слідчого судді належить визначення як конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати таку слідчу (розшукову) дію, так й інших осіб, що будуть брати участь у проведенні обшуку (понятих, працівників оперативного підрозділу, спеціалістів та ін.). Питання про дотримання вимог КПК прокурором або слідчим щодо належного використання повноважень здійснювати обшук, залучення понятих, спеціалістів, працівників оперативного підрозділу, підозрюваного, захисника, інших учасників провадження вирішуються на етапі судового провадження (п. 24 ст. 3 КПК України), а не провадження у слідчого судді, і за умови надання суду протоколу обшуку як доказу винуватості у вчиненні злочину.

 

Таким чином, визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб`єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення обшуку.

Отже, обшуки від 18 грудня 2015 року на ринку «Азовський» за адресою: м. Маріуполь, вул. Купріна, 10 та у робочому кабінеті слідчого ОСОБА_2 проведені повноваженими особами з дотриманням як порядку, встановленого статтями 40, 234, 235, 236 КПК України, так і загальних засад кримінального провадження, закріплених у статтях 9, 13 цього Кодексу, процесуальний дозвіл на проведення слідчої дії отриманий уповноваженим слідчим у визначеному законом порядку, що свідчить про необґрунтованість висновку апеляційного суду з наведених підстав.

 

Верховний Суд ухвалу апеляційного суду залишив без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

відео/фото галерея