Водій VS Поліція: що кажуть українські суди? Аналіз судової практики

Дата публікації: пт, 08/28/2020 - 00:09

 

Переважна більшість водіїв хоча б раз порушували Правила дорожнього руху України. Деякі з таких адміністративних справ закінчувалися судовими процесами в судах першої та апеляційної інстанцій, а деякі навіть доходили до Верховного суду. Ми проаналізували судову практику щодо розгляду відповідних справ, яка викликала низку питань. А чи справді мало місце порушення з боку водіїв? Чи, можливо, інспекторами було вчинено неправомірні дії? Відповідаємо на часті запитання, спираючись на судову практику.


 

Чи може водій зупинятись на тротуарі біля знаку «Зупинку заборонено»

Досить часто, водії вважають, що знак «Зупинку заборонено» поширює свою дію виключно на дорогу, а тому зупиняються на тротуарі поблизу цього знаку.

Для прикладу наведемо справу, в якій водій подав позов про скасування постанови у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП за фактом зупинки його автомобіля поблизу будинку в зоні дії знаку 3.34. «Зупинку заборонено». Позов було задоволено постановою Хмельницького міськрайонного суду та залишеною без змін апеляційною інстанцією.

Однак, судді Касаційного адміністративного суду згідно постанови у справі №686/13619/17 від 19 грудня 2019 року притримуються іншої позиції, вказуючи, що позивач, як і суди попередніх інстанцій, помилково вважають, що дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється виключно на проїзну частину вулиці (дороги), оскільки дія заборонного знаку поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині.

Тобто водії у будь-якому випадку не можуть зупиняти автомобіль біля знаку «Зупинку заборонено», незалежно від того, проїзна це частина дороги, чи тротуар.

 

У яких випадках водіям дозволено заїжджати на тротуар?

В одній із справ на водія було накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП, оскільки він здійснив рух по тротуару, чим порушив пункт 11.13 Правил дорожнього руху України (ПДР).

Водій звернувся до суду з позовом про скасування постанови але Автозаводський районний суд м. Кременчука та Харківський апеляційний адміністративний суд йому відмовили.

Однак, Касаційний адміністративний суд у справі №524/9162/16-а від 07.11.2019 року дійшов висновку, що оскільки відповідно до пункту 15.10 «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил.

 

Що робити у випадку, коли водію не надали можливості скористатися допомогою адвоката на місці події?

Право на професійну правову допомогу гарантоване ст. 59 Конституції України. Це ж стосується і можливості залучення адвоката у справах про адміністративні правопорушення.

В одній зі справ інспектор не надав можливості скористатися водію правами, які передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема правом при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, чим порушив порядок її розгляду. Водій звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії інспектора та скасувати відповідну постанову.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, позов було задоволено.

Касаційний адміністративний суд у справі №524/9827/16-а від 18 лютого 2020 року погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування відповідної постанови.

Це рішення вкотре підтверджує, що ненадання водію можливості скористатися своїм правом на правову допомогу на місці події під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування відповідної постанови інспектора та визнання дій останнього незаконними.

 

Чи повинен інспектор зазначати про відеозапис з нагрудної камери у постанові про накладення адміністративного стягнення?

Відповідь на це питання міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у справі №524/9162/16-а від 07 листопада 2019 року. Водій звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Однак, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову.

Одним з доводів касаційної скарги, поданої водієм, було те, що відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора є недопустимим доказом у цій справі, оскільки про нього не зазначено в оспорюваній постанові. Однак, Верховний суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій, вказавши, що оспорювана у справі постанова повинна відповідати визначеним у статті 283 КУпАП вимогам, які не містять положень про обов`язкове зазначення доказів, що підтверджують факт порушення та вину особи.

Тобто всі три судові інстанції вкотре підтвердили, що відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора є допустимим доказом у справі, навіть якщо відомості про нього не вказані у постанові про вчинення адміністративного правопорушення.

 

Чи достатньо пояснень осіб для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення?

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Однак, частими є випадки порушення вказаного обов'язку службовими особами правоохоронних органів та суддями.

Зокрема, в одній зі справ водій звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, посилаючись на те, що твердження інспектора поліції про порушення ним Правил дорожнього руху є безпідставними та недоведеними. Перша інстанція та апеляція у задоволенні позовних вимог відмовили.

Однак, колегія суддів Касаційного адміністративного суду згідно постанови у справі №560/751/17 від 27 червня 2019 року дійшла висновку про допущення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального законодавства, оскільки вони не вчинили жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи, зокрема, і в частині витребування у відповідача доказів з власної ініціативи.

В той же час, пояснення осіб, які були надані інспекторам при розгляді справи про адміністративне правопорушення, стосовно факту вчинення адміністративного правопорушення водієм, не є належними доказами правомірності притягнення останнього до адміністративної відповідальності, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Отже, рішення про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має ґрунтуватися на належних та допустимих доказах. Пояснення ж очевидців вчиненого порушення Правил дорожнього руху, не є достатніми для підтвердження вини особи.

 

Чи може бути відшкодована моральна шкода та витрати на правову допомогу, якщо справу закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення?

В одній із справ, особа звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу у зв'язку з тим, що посадовими особами департаменту патрульної поліції щодо нього складено 2 протоколи про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду яких постановою Хмельницького міськрайонного суду його визнано винним, постановою Апеляційного суду Хмельницької області матеріали справи повернуто суду першої інстанції на доопрацювання та в подальшому постановою Хмельницького міськрайонного суду провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

За результатами розгляду позову судами першої та апеляційної інстанцій було відмовлено у його задоволенні. Касаційний цивільний суд у справі № 686/4557/18 від 29 квітня 2020 року дійшов до аналогічного висновку, вказавши, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Таким чином, закриття справи у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення не є підставою для відшкодування особі моральної шкоди та витрат на правову допомогу, оскільки право на таке відшкодування виникає в особи у випадку повної реабілітації.

 

Чи може водій отримати відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями пішохода?

Типовими і поширеними є випадки відшкодування шкоди, завданої порушенням ПДР водіями, однак, що робити, якщо шкоду завдано останнім з вини пішохода? Відповідь на це питання дав Касаційний цивільний суд у постанові у справі № 296/2509/16-ц від 20 листопада 2019 року.

Водій звернувся до суду з позовом про стягнення майнової шкоди, у зв'язку з тим, що він допустив наїзд на пішохода, який, порушуючи Правила дорожнього руху, раптово вибіг на проїзну частину, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, а належний водію автомобіль механічні пошкодження.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного цивільного суду, який поставив к­апку у спорі. Суд вказав, що неможливість кваліфікації пішохода в якості належного суб`єкта відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в порядку, передбаченому статтею 1187 ЦК України, не свідчить про відсутність правових підстав для притягнення пішохода, з вини якого сталася ДТП, до цивільно-правової відповідальності за завдану його неправомірними діями шкоди на загальних підставах, зокрема, застосовуючи положення статті 1166 ЦК України.

З урахуванням висновків Касаційного цивільного суду, можемо стверджувати, що водії мають право на відшкодування майнової шкоди, отриманої внаслідок порушення ПДР пішоходом, оскільки обов'язок відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями, покладається на особу, яка її завдала.

 

Чи мають доказову силу заміри швидкості, здійсненні з використанням вимірювача «TruCam», який не містить повірочного тавра?

Окремо хочеться відмітити позицію суддів стосовно використання неповірених приладів вимірювання швидкості руху автомобілів. Наразі відсутні рішення Верховного суду щодо розгляду вказаного питання, однак зважаючи на актуальність практики, вважаємо що вона заслуговує на увагу.

Водій звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом про визнання дій інспектора неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за фактом перевищення швидкісного режиму. Швидкість руху автомобіля вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості «TruCam», на якому відсутній відбиток повірочного тавра або пломби, у зв'язку з чи? згідно законодавства такий засіб вимірювальної техніки вважається не повіреним. На цій підставі суд визнав показники швидкості руху автомобіля отриманні за допомогою «TruCam» неналежним доказом.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №127/17357/19 від 20 серпня 2019 року рішення залишено без змін.

Таким чином, необхідно звертати увагу на пристрій, яким здійснюється вимірювання швидкості автомобіля, оскільки у випадку якщо заміри було зроблено пристроєм, що не відповідає вимогам та не містить повірочного тавра чи пломби, суд не вправі взяти до уваги вказані відомості у якості доказової бази.

 

Декілька практичних порад

  • Звертайте увагу на правильність фіксації інспектором порушень ПДР, на те, які технічні засоби та прилади ним використовуються.
  • Користуйтеся правничою допомогою за потреби та фіксуйте факт позбавлення вказаної можливості службовими особами правоохоронних органів.
  • Звертайтеся до суду з вимогою відшкодування завданої шкоди особою, вина якої встановлена судом, незалежно від того яким учасником дорожнього руху ви являєтесь.

 

Олександр Ромасєв, адвокат АО CREDENCE
ЮРЛІГА

Схожі публікації

відео / фото