Як відмежувати спадковий договір від інших цивільно-правових договорів - роз'яснення адвоката

Дата публікації: пн, 03/29/2021 - 10:55

 

Право власності є конституційним правом кожного громадянина України.

Право спадкування тісно пов’язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із найпоширеніших способів набуття права власності, а спадкове право слугує охороні цього права.

Детальне роз'яснення надає адвокат Людмила Войтович.

 

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України (надалі за текстом — ЦКУ) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Однак, досить часто перехід права власності на майно в результаті спадкування плутають з договірними способами переходу права власності, зокрема за договором спадкування, довічного утримання (догляду), дарування та ренти.

У даній публікації порівняємо вищезазначені способи переходу права власності, пояснимо їх схожі та відмінні ознаки і надамо поради щодо оптимального способу розпорядитися своєю власністю.

Спадковий договір та договір довічного утримання (догляду)

Відповідно до ст. 1302 Цивільного кодексу України (надалі за текстом —ЦК України) за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно з частиною 1 статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Спадковий договір — оптимальний спосіб розпорядження майном для власника такого майна (відчужувача за договором) враховуючи наявність можливості здійснювати контроль за виконанням такого договору як за життя відчужувача, так і після його смерті.

Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Заборона відчуження майна, що є предметом спадкового договору, є для набувача гарантією отримання у майбутньому майна у власність.

Спадковий договір та договір довічного утримання дуже схожі між собою процедурою їх оформлення і виконання, за даними договорами сторони мають схожі права та обов’язки.

Однак, між ними існують і суттєві відмінності, зокрема щодо моменту переходу права власності на майно.

Так, за договором довічного утримання право власності на майно переходить від відчужувача до набувача у момент державної реєстрації нотаріально посвідченого договору і набувач має право користуватися майном ще за життя відчужувача, однак право розпоряджатися таким майном виникає у набувача лише після смерті відчужувача.

Відповідно до умов спадкового договору право власності на майно відчужувача переходить до набувача після смерті відчужувача.

Ще однією відмінністю між даними видами договорів є те, що за умовами договору довічного утримання набувач зобов’язаний забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно, а за спадковим договором набувач зобов'язується виконувати розпорядження відчужувача. При цьому обсяг дій набувача щодо виконання розпорядження відчужувача може не бути чітко визначеним.

Законодавець встановлює й певні механізми забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду) та спадкового договору. Так, згідно з частинами 1 – 2 статті 754 ЦК України, набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Відповідно до частин 1 – 2 статті 1307 ЦК України на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

Тобто, уклавши спадковий договір, відчужувач втрачає лише право розпорядження майном через накладену заборону відчуження, водночас продовжує володіти та користуватися ним, тобто експлуатувати відповідно до призначення, а також здобувати корисні властивості та доходи (наприклад, передати його в найм (оренду). Тільки з моменту смерті відчужувача до набувача за спадковим договором переходить право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір та договір дарування

Спадковий договір потребує розмежування з договором дарування. Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до частини 1 статті 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Втрата права власності на майно до смерті особи не завжди є прийнятною для відчужувача майна, тому в цьому сенсі спадковий договір становить більший інтерес для відчужувача майна, ніж договір дарування, якщо особа бажає зберегти за собою право власності на майно до своєї смерті.

Окрім цього набувач за спадковим договором зобов’язується виконувати розпорядження відчужувача. Зокрема, згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Обдаровуваний за договором дарування не може вчиняти на користь дарувальника будь-яких дій майнового або немайнового характеру. Договір дарування завжди є безоплатним.

Спадковий договір та договір ренти

Спадковий договір має певні особливості й порівняно з договором ренти, який натепер не набув такого поширення, як спадковий договір. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (частина 1 статті 731 ЦК України). Договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 732 ЦК України).

За договором ренти право власності на майно одержувач ренти (тобто, відчужувач майна) втрачає, зокрема, якщо за договором передається нерухоме майно, з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно платником ренти (тобто набувачем майна).

При цьому за спадковим договором право власності на майно відчужувач зберігає до моменту своєї смерті.

Спадковий договір та заповіт

Спадковий договір доцільно відмежувати й від заповіту. Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Отже, заповіт є одностороннім правочином, а спадкування за заповітом згідно зі статтею 1217 ЦК України є видом спадкування, на відміну від спадкового договору, який є двостороннім правочином, являє собою домовленість набувача та відчужувача майна та не є видом спадкування.

Оскільки спадковий договір не є видом спадкування, тому на нього не поширюються й певні обмеження, встановлені щодо спадкування за заповітом. Так, в абзаці 1 пункту 28 по-станови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов’язкову частку.

Бувають випадки коли за особою похилого віку доглядають сторонні особи, а родичі відмовляються це робити. Така особа складає заповіт на користь тієї особи, яка надавала догляд. Але після смерті спадкодавця його родичі оскаржують заповіт і часто роблять це успішно. Однак, навіть якщо оскаржити заповіт не вдається — сам факт та спроби його оскаржити створюють зайві проблеми для особи, яка добросовісно доглядала спадкодавця.

У такому разі ми радимо замість заповіту на користь сторонньої особи, який непрацездатне подружжя чи непрацездатні діти заповідача можуть оспорювати після його смерті, укласти спадковий договір на користь тієї ж особи, зобов’язавши виконати умовні дії після смерті відчужувача.

Окрім того, на відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 ЦК України зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов’язок не покладається (абзац 6 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Підсумувавши все вищезазначене, приходимо до висновку про те, що одним із найважливіших критеріїв розмежування спадкового договору та інших договорів про передання майна у власність іншій особі є визначення моменту виникнення права власності у набувача за договором.

Спадковий договір надає можливість відчужувачеві – фізичній особі передати право власності на майно іншій особі – набувачеві в разі смерті відчужувача. При цьому відчужувач зберігає за собою до смерті право власності на це майно, чого зазвичай і бажає пересічний громадянин, щоб усунути можливі ризики, які можуть бути створені недобросовісною поведінкою набувача майна.

Водночас укладення таких цивільно-правових договорів, як договір довічного утримання (догляду), договір дарування, договір ренти, призводить до втрати права власності на майно за життя відчужувача, дарувальника, одержувача ренти, що створює певні ризики для власника майна, який бажає і передати майно за договором другій стороні у власність, але при цьому за своє життя зберегти за собою право власності на це майно.

Укладення спадкового договору за певної життєвої ситуації та мотивації власника майна має притаманні йому переваги й порівняно із заповітом, зокрема: на відносини сторін за спадковим договором не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов’язкову частку у спадщині; на відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину за заповітом та зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов’язок не покладається.

Отож, якщо Ви бажаєте розпорядитися своїм майном, а взамін цього отримувати догляд від отримувача майна — радимо Вам укладати саме спадковий договір, а не інші види договорів або заповіт, оскільки спадковий договір вбереже Вас від ризиків настання негативних наслідків у разі недобросовісності набувача майна, так як у такому разі право власності на Ваше майно до такого недобросовісного набувача не перейде.

 

Адвокат Людмила Войтович

Схожі публікації

відео/фото галерея