Які права має іноземець на дитину, народжену не у шлюбі?

Дата публікації: вт, 04/28/2020 - 13:20

Питання:

Я заміжня. Маю 11-місячну дитину. Трапилося так, що я мала стосунки із громадянином Німеччини. Я завагітніла, але заяву на розлучення у нас з чоловіком не прийняли, так як спільній дитині не було року. На даний момент дитині вже є рік, але ми з чоловіком вирішили зберегти сім'ю. Громадянин Німеччини погрожує забрати майбутню дитину і самостійно її виховувати. Я на п'ятому місяці вагітності, і надалі залишаюся у офіційному шлюбі. Офіційний чоловік не проти дитини. Які права на дитину має іноземець? Чи має він дійсно право відібрати її у мене після народження?


Відповідь:

У Вашому випадку слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 121 Сімейного кодексу України (далі – СК України) права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 122 СК дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Відповідно до положень статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Відповідно до ч.1 статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов’язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім’ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім’ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Відповідно до частини b) статті 5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок - Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів з метою: забезпечити, щоб сімейне виховання включало правильне розуміння материнства як соціальної функції і визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.

З вищезазначених положень випливає, що дитина, яка має у Вас народитись (у шлюбі), походить від Вас та Вашого чоловіка і після її народження ви маєте бути зареєстровані, як батьки новонародженої дитини.

Тобто, батьком дитини за законом буде Ваш чоловік, а не іноземець.

При цьому, іноземець, якщо забажає, може звернутись з позовом до Вашого чоловіка (не до Вас) до суду з вимогою про визнання батьківства. Але, для такого звернення іноземець повинен мати докази того, що він є батьком. Таким доказом може бути лише експертиза ДНК, проте зробити таку експертизу без Вашої на те згоди неможливо. При цьому, суд не може змусити Вас до проведення експертизи ДНК на походження дитини, оскільки Ви та Ваша дитини не є учасниками такої судової справи. Крім того, якщо Ваш чоловік не погодиться з таким позовом та за відсутності експертизи ДНК, суд відмовить іноземцю в задоволенні його вимог.

Слід також зауважити, що враховуючи наведені положення міжнародних актів, жодна жінка не може бути позбавлена материнських прав, а малолітня (до 14 років) дитина не може розлучатись з її матір’ю.  

Навіть за умов, якщо визнати іноземця батьком дитини (або за Вашою згодою, або в судовому порядку), то іноземець не зможе відібрати у Вас, як у матері, Вашу малолітню дитину. Суд такої вимоги не задовольнить, оскільки розлучення з матір’ю може завдати шкоди дитині, а інтереси дитини мають перевагу.

Отже, на даний момент іноземець не має ніяких прав на дитину. Він має лише право позиватись до Вашого чоловіка і тільки протягом одного року. Іноземець не має права відібрати у Вас дитину після її народження.

ава
 
Юрист Інна Клименок
b2bconsult

Схожі публікації

відео / фото