Звільнення "спрощенця" від сплати земельного податку: умови та судова практика

Звільнення платника податку на спрощеній системі оподаткування від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку). Судова практика Верховного суду.
 

Відповідно до постанов Верховного суду, а саме: від 26 червня 2018 року у справі№ 826/10930/13-а, адміністративне провадження №К/9901/445/18 (ЄДРСРУ № 74941872), від 13 червня 2018 року у справі № 826/14615/16, адміністративне провадження № К/9901/6226/18 (ЄДРСРУ № 74785055),  від 12 червня 2018 року справі № 826/18434/15, адміністративне провадження №К/9901/26942/18 (ЄДРСРУ № 74649138) та інших підтримана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24.11.2015 р. (справа №826/14703/13-а): «Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку».

Разом з тим, 26 червня 2018 року в рамках справи № 826/18899/16, адміністративне провадження № К/9901/49214/18 (ЄДРСРУ № 74989031) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробив протилежний висновок та назвав умови коли пільга повинна бути застосована.

Суд вказав, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач у справі зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, а відповідно до копії витягу з реєстру платників єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок.

В квітні 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб.

Підпунктами 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Враховуючи, що позивач у справі є власником нежилого приміщення у багатоквартирному будинку, податок необхідно сплачувати з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

ВАЖЛИВО: Спірним є питання застосування положень підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України щодо звільнення позивача від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Відповідно до пункту 269.2 статті 269 Податкового кодексу України особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

(!!!) Підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України передбачає, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

ВИСНОВОК: Відтак, наявність двох умов надання пільги, а саме: 1) використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та 2) наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Адвокат Морозов Е. А.

Схожі публікації

Галерея