Звільнення від покарання в разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень

Дата публікації: пн, 04/26/2021 - 19:18

 

Постанова Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 161/20070/19

 

Ключові тези:

Підставою застосування ст. 105 КК України є висновок суду про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання.

Стаття 105 КК України не містить заборони до застосування інституту звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру в разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень невеликої або середньої тяжкості, які утворюють повторність.

 

Обставини справи:

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України.

На підставі ст. 105 ч. 1 КК України неповнолітнього ОСОБА_1 звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених ст. 105 ч. 2 п. 3 КК України, у виді передачі його під нагляд матері - ОСОБА_2 тривалістю 1 рік.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, 04 листопада 2019 року у період часу з 17 години 38 хвилин по 19 годину 26 хвилин ОСОБА_1 в приміщенні супермаркету «Спар» за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 7а, шляхом вільного доступу з торгових полиць викрав коньяк марки «Коблево» та бурбон марки «Evan Williams», заподіявши ТОВ «АРГО-Р» матеріальну шкоду на загальну суму 829 гривень 60 копійок.

Крім того, 05 листопада 2019 року приблизно о 13 годині 25 хвилин ОСОБА_1 за аналогічних обставин намагався повторно таємно викрасти дві пляшки коньяку марки «Жан Жак», загальною вартістю 239 гривень 30 копійок, сховав їх під куртку з метою безперешкодного виносу за межі супермаркету, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками супермаркету.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – без задоволення.

 

Касація:

У касаційній скарзі прокурор вказує на те, що неповнолітній ОСОБА_1 вчинив два кримінальні правопорушення, що виключає можливість звільнення його від покарання на підстав ст. 105 КК України, а також така поведінка свідчить про системний характер вчинення кримінальних правопорушень і відсутність в діях неповнолітнього щирого каяття та бездоганної поведінки.

ККС вказав, що статтею 105 ч. 1 КК України (в редакції Закону, яка діяла на час ухвалення вироку) передбачено, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої або середньої тяжкості необхідно обговорювати можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.

Даний вид звільнення від покарання є найсуттєвішим проявом гуманізму: звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру може застосовуватись лише до неповнолітніх при наявності певної підстави та умов. Підставою застосування ст. 105 КК України є висновок суду про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання. Умовами застосування зазначеної норми є: вчинення неповнолітнім злочину невеликої або середньої тяжкості; щире розкаяння у вчиненому та бездоганна поведінка на момент ухвалення вироку, які свідчать, що неповнолітній не потребує застосування покарання для досягнення мети виправлення.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 04 та 05 листопада 2019 року вчинив два аналогічні кримінальні правопорушення, які утворюють повторність. Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч. 1 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, - злочином середньої тяжкості.

Стаття 105 КК України не містить заборони до застосування інституту звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру в разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень невеликої або середньої тяжкості, які утворюють повторність.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_1 визнав свою вину повністю та надав суду детальні показання про обставини вчинення кримінальних правопорушень.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши зазначені обставини та дані про особу неповнолітнього ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість його звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері, зауваживши, що саме такий вид примусового заходу виховного характеру сприятиме виправленню неповнолітнього ОСОБА_1 і буде більш дієвим та ефективним способом впливу на нього і він на даний час не потребує застосування покарання.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Нагорнюк І.Б. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи про незаконність звільнення неповнолітнього ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 105 ч. 1 КК України, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Верховний Суд ухвалу апеляційного суду залишив без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення.

 

Адвокат Дмитрий Марцонь

Схожі публікації

відео / фото галерея