Аудіо-відео контроль особи з одночасним допитом як порушення права на захист

Дата: 04.06.2025 10:12

10.04.2025 ККС ВС

№ 601/1623/20 Про допустимість проведення аудіоконтролю особи в ІТТ. (Випадок, коли результати визнані допустимими доказами, а слідча дія не була допитом. Відсутність порушення права на мовчання.)

https://reyestr.court.gov.ua/Review/126610117

Твердження захисника про недопустимість використання у кримінальному провадженні результатів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у вигляді аудіоконтролю особи є безпідставними.

Так, апеляційний суд, перевіряючи аналогічні доводи сторони захисту про те, що вказані докази здобуті з порушенням права ОСОБА_7 на захист, оскільки він фактично був допитаний без повідомлення про право відмовитися давати показання і не відповідати на запитання, оцінив як законність проведення відповідних НСРД, так і зміст отриманих результатів.

Суди правильно виходили з того, що за змістом п. 11 ч. 1 ст. 7, ст. 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Тобто, під самовикриттям розуміються дії особи, яка самостійно надає відповідним органам пояснення щодо скоєного нею протиправного діяння.

У той же час негласні слідчі (розшукові) дії - це сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 258, ч. 1 ст. 260 КПК України аудіо- відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, тобто доступом до змісту спілкування за умови, що його учасники мають достатні підстави вважати таке спілкування приватним. Означене втручання проводиться без відома особи, якщо є достатні підстави вважати, що її розмова або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. Метою аудіоконтролю є спостереження за діями та розмовами особи (шляхом прослуховування та фіксації розмов) у будь-якому місці перебування, незважаючи на те, що це місце є його власністю чи він там тимчасово перебуває, для отримання інформації, яка має значення для досудового розслідування. У межах строку дії ухвали про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю особи ця негласна слідча (розшукова) дія може проводитися як безперервно, так і епізодично. Такі НСРД можуть бути здійснені у кримінальному провадженні після внесення відомостей до ЄРДР, обмежень щодо їх застосування до осіб, затриманих за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, немає.

Натомість допит - це слідча (розшукова) дія, що проводиться із заздалегідь визначеною метою, для одержання певної, а не будь-якої інформації, тобто її змістом є одержання показань від особи, яка володіє відомостями, що мають значення для розслідуваного кримінального правопорушення. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати, і, як правило, складається з вільної розповіді про обставини, що стосуються предмета допиту, та відповідей на запитання, а особа, яка проводить допит, тримає ініціативу в своїх руках.

У цьому кримінальному провадженні НСРД (аудіо-, відеоконтроль особи) проводились на підставі ухвал слідчого судді в приміщеннях ізоляторів тимчасового тримання, а зафіксоване спілкування ОСОБА_7 із особою що також там перебувала мало ознаки приватного в розумінні статей 258, 260 КПК України.

Жодних відомостей, які б свідчили, що під час цих НСРД ОСОБА_7 , було допитано щодо обставин, за якими надалі йому було висунуто обвинувачення, немає. Зафіксовані у протоколах проведення НСРД розмови відбувались між ОСОБА_7 і невстановленими чоловіком, який також перебував у камері ІТТ.

Оцінивши зміст розмов ОСОБА_7 , зафіксованих під час проведення НСРД, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ці розмови були вільними, без примусу або обману з боку будь-яких осіб, ОСОБА_7 на власний розсуд спілкувався зі співрозмовниками на різні теми, зокрема добровільно розповів про події, які мали місце 01 грудня 2019 року, тому повідомлені ним відомості не є показаннями, які він давав без роз`яснення прав та за відсутності захисника. Водночас апеляційний суд урахував, що перед цими НСРД з ОСОБА_7 уже було проведено слідчий експеримент, під час якого він повідомляв та показував, як завдав тілесні ушкодження ОСОБА_9 , тобто озвучена ним в камері ІТТ інформація не є новою, а лише підтверджує дані, які містяться в раніше зібраних доказах. Тобто результати аудіоконтролю не є єдиним або ключовим доказом проти ОСОБА_7 , який використав суд в обґрунтування судового рішення. Також суд урахував, що ОСОБА_7 не заперечував факту та змісту цих розмов, а описані ним деталі вбивства не могли бути відомі особам, які не були присутні на місці і під час вчинення злочину.

До того ж ОСОБА_7 у присутності його захисника під час слідчих дій, проведених перед поміщенням в ІТТ і проведення НСРД було роз`яснено всі права, зокрема право не свідчити проти себе. Суть зазначеної НСРД дії полягає саме у прихованому втручанні у особисте життя особи без повідомлення їй про це, тому посилання захисника на порушення права ОСОБА_7 на захист у цьому випадку є безпідставними.

18.03.2025 ККС ВС

№ 723/884/17 Спілкування засуджених з працівниками поліції з приводу обставин вчинення КП не є аудіо - відео контролем, оскільки не є приватним

https://reyestr.court.gov.ua/Review/126259374

Спілкування засуджених з працівниками поліції з приводу обставин вчиненого розбійного нападу є різновидом допиту, який не можна визнати аудіо-, відеоконтролем в значенні статті 258 КПК, оскільки учасники такого спілкування не мали жодних підстав вважати, що це спілкування є приватним.

20.07.2023 ККС ВС

№ 756/7676/17-к Допит особи під використання АК ВК. Випадок, коли спілкування не було приватним

https://reyestr.court.gov.ua/review/112315736

Суд першої інстанції дав оцінку протоколу НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 15 травня 2017 року, яким зафіксовано, як у приміщенні кабінету № 412, розташованого на четвертому поверсі Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, що на вул. Маршала Малиновського, 2-А, 16 березня 2017 року ОСОБА_7 , в присутності декількох осіб в цивільному одязі розповідає про обставини вчинення кримінального правопорушення - вбивство ОСОБА_8 . Також суд оцінив відеозапису вказаної НСРД.

Оцінюючи вказаний доказ, суд першої інстанції послався на те, що дозвіл на проведення НСРД надано ухвалою слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 6 лютого 2017 року відповідно до ст. 260 КПК. Вказана ухвала в ході судового розгляду була відкрита сторонам у порядку ст. 290 КПК як додаткові матеріали досудового розслідування.

Поряд із тим, відповідно до ч. 1 ст. 260 КПК, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування, тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 258 КПК спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв`язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що в цьому випадку спілкування не було приватним, оскільки ОСОБА_7 перебував під контролем працівників поліції та розумів, що фактично надає показання.

23.05.2023 ККС ВС

№ 758/5719/16-к Допит особи під виглядом використання АК ВК – порушення права на захист, недопустимість доказів

https://reyestr.court.gov.ua/review/111251222

39. На думку сторони захисту спілкування ОСОБА_5 з ОСОБА_8 не було приватним, як це передбачено частиною 3 статті 258 КПК, оскільки останній завідомо знав, що розмова фіксується. Суд відхиляє цей довід сторони захисту.

40. Відповідно до статті 260 КПК, аудіо-, відео контроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

41. Суд послідовно визнавав недопустимими докази, коли під виглядом втручання в приватне спілкування сторона обвинувачення представляла фактично допит особи, коли жоден з учасників розмови не мав підстав вважати таке спілкування приватним.[4] Однак така практика не є застосовною у цьому випадку. У цій справі проводилося втручання у приватне спілкування засудженого, який під час такого спілкування не мав підстав вважати, що його спілкування не є приватним. Той факт, що його співрозмовник знав про здійснюване прослуховування, не заперечує факту, що воно здійснювалося без відома засудженого.

42. З огляду на викладені обставини, НСРД у цьому кримінальному провадженні було проведено органами досудового розслідування відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому здобуті внаслідок цих дій докази є допустимими.

26.05.2022 ККС ВС

№ 753/16804/17 Допит з використанням АК ВК – порушення права на захист, недопустимість доказів

https://reyestr.court.gov.ua/review/104583150

Також апеляційний суд обґрунтовано погодився з твердженням суду першої інстанції про недопустимість доказів, отриманих при проведенні негласної слідчо-розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи.

Так, відповідно до п.1 ч.4 ст. 258, ч.1 ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, доступом до змісту спілкування за умови, що його учасники мають достатні підстави вважати таке спілкування приватним, при цьому втручання проводиться без відома особи на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для розслідування.

Як убачається зі змісту протоколу за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю та стенограми до нього, слідча дія проводилася за участю працівника поліції, а бесіда складалася з послідовних запитань та відповідей, тобто фактично був проведений допит особи, тому були порушені права ОСОБА_7 , про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Крім того, спілкування ОСОБА_7 з працівником поліції відбувалося у службовому кабінеті Дарницького УП у м. Києві з приводу обставин вчиненого злочину, тому немає жодних підстав вважати таке спілкування приватним.

20.07.2021 ККС ВС

№ 754/15457/16-к АК ВК шляхом допиту – порушення права на захист, самовикриття. Розмежування допит та АК ВК

https://reyestr.court.gov.ua/review/98483095

Також без належної уваги залишились доводи сторони захисту про те, що оперативно-технічний захід із застосуванням аудіо-, відеоконтролю проведений з порушенням вимог ст. 258 КПК й самого принципу НСРД, та фактично проведений як допит особи.

Так, НСРД це слідчі (розшукові) дії, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, спрямовані на збирання, перевірку чи дослідження фактичних даних у конкретному кримінальному провадженні, та які проводяться у разі крайньої необхідності, коли відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати іншим способом.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 258, ч. 1 ст. 260 КПК аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, тобто доступом до змісту спілкування за умови, що його учасники мають достатні підстави вважати таке спілкування приватним, при цьому втручання проводиться без відома особи на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Натомість, допит це слідча (розшукова) дія, яка характеризується тим, що проводиться у встановлений законом порядок із заздалегідь визначеною метою, для одержання певної, а не будь-якої інформації, тобто її змістом є одержання показань від особи, яка володіє відомостями, що мають значення для розслідуваного кримінального правопорушення. Допит вирізняється від інших слідчих дій ще й тим, що він, як правило, складається з вільної розповіді про обставини, які стосуються предмета допиту, і відповідей на запитання, а особа, яка проводить допит, тримає ініціативу, в своїх руках.

Одночасно ст. 224 КПК, окрім іншого, визначено, що допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Перед допитом встановлюється особа, роз`яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий за давання завідомо неправдивих показань. У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов`язана його зупинити одразу після отримання такої заяви. Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, які можуть стати підставою для підозри.

При цьому кримінальним процесуальним законом регламентовано, що підозрюваний має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а в рамках кримінального провадження щодо особливо тяжких злочинів присутність захисника є обов`язковою.

Як вбачається з технічного запису судового засідання, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомляли суду, що 25 серпня 2016 року вони були запрошені до Голосіївського управління поліції, де були затримані та після застосування психологічного тиску з боку працівників поліції, допитані без запрошення захисників. При цьому вказували, що на відеозапису проведення НСРД зафіксовано перебування ОСОБА_6 у кайданках.

За змістом протоколу за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи та стенограми до нього слідча дія проводилася за участю працівника поліції, а бесіда складалася з послідовних запитань та відповідей. При цьому ОСОБА_6 не роз`яснювалися його права і він не був забезпечений захисником.

Тобто, спілкування ОСОБА_6 в кабінеті Голосіївського УП в м. Києві з працівником поліції з приводу обставин вчиненого злочину не можна визнати НСРД аудіо-, відеоконтролем особи, оскільки учасники такого спілкування не мали жодних підстав вважати, що спілкування є приватним.

Згідно з положеннями ст. 86, ст. 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Відтак, доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказу даних протоколу за результатами проведення оперативно-технічного заходу із застосуванням аудіо-, відеоконтролю та відеозапису й стенограми до нього, які, на думку сторони захисту, отримані з істотним порушенням прав і свобод людини та вимог кримінального процесуального закону, повинні були бути предметом дослідження апеляційного суду та їм слід було надати відповідну оцінку.

Однак суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок за апеляційними скаргами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисників, формально зазначив в ухвалі про відсутність відповідних порушень, при цьому свого висновку не мотивував, на кожен із зазначених доводів змістовної відповіді не дав, не вказав в ухвалі чим вони спростовуються та не обґрунтував свого рішення про відмову у задоволенні апеляційних скарг у цій частині.

Враховуючи, що зазначені порушення, за умови їх підтвердження, можуть вплинути на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідні доводи сторони захисту потребували ретельної перевірки з наведенням докладних мотивів визнання їх необґрунтованими, чого суд апеляційної інстанції не зробив. При цьому, саме лише посилання апеляційного суду в ухвалі на їх безпідставність в даному випадку є недостатнім для спростування позиції сторони захисту.

Відтак, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

09.12.2020 ККС ВС

№ 756/12749/18 Щодо використання НСРД АК ВК під час спілкування затриманого з працівниками поліції, які фактично проводили допит – порушення права на захист та самовикриття

https://reyestr.court.gov.ua/review/93505778

Однак, стосовно доводів засудженого ОСОБА_9 про порушення під час проведення НСРД щодо нього, а саме аудіо-, відеоконтролю особи, колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів провадження, в основу обвинувального вироку, крім інших, покладено докази, отримані за результатами негласної слідчої розшукової дії аудіо-, відеоконтролю особи, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 07листопада 2017 року. Під час цієї слідчої дії зафіксовано, як у приміщенні кабінету №307 Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_18 , який на той час був затриманим за підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину і йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, при спілкуванні з працівниками поліції повідомляє обставини вчинення ним і ОСОБА_10 нападу на ОСОБА_14 .

Ці дані містяться у протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 07 лютого 2018 року (т.3 а. с. 134) та протоколі огляду предметів від 19 червня 2018 року, складеному старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_19, за результатом огляду флеш накопичувача «SanDisk» (т.3 а. с. 144-162)

Згідно з ч.1 ст.260 КПК України, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 258 КПК України спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв`язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.

На думку колегії суддів, спілкування у приміщенні управління поліції затриманої особи, яка перебуває під контролем працівників поліції, з працівниками поліції не може вважатися приватним, а проведена слідча дія за своїм змістом є допитом ОСОБА_9 . На це вказує характер спілкування працівників поліції з ОСОБА_9 . Зокрема, ОСОБА_9 їм повідомляє про те, як вони з ОСОБА_10 готувались до нападу на ОСОБА_14 , відслідковували режим його дня, наявність собаки, автомобіля, а також розкриває інші обставини вчинення нападу.

Однак, органом досудового розслідування викривальні показання ОСОБА_9 стосовно себе отримані саме як результат проведення НСРД щодо аудіо-, відеоконтролю особи. Таким чином, органом досудового розслідування було порушено право особи не свідчити проти себе, а також усупереч вимогам ст. 52 КПК України в ході слідчої дії, яка за своїм змістом є допитом особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, не було забезпечено участі захисника.

Частиною 1, пунктами 1, 4 ч. 2 ст. 87 КПК передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що докази, отримані за результатами проведеного аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_9 , а саме протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 07лютого 2018року (т. 3 а. с. 134) та протокол огляду предметів від 19червня 2018року,складений старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_19 , за результатом огляду флеш накопичувача «SanDisk» (т.3 а.с.144-162), не можна вважати допустимими.

02.12.2020 ККС ВС

№ 738/2153/18 Щодо порушення права на захист у випадку одночасного проведення НСРД - АК ВК та допиту особи без адвоката

https://reyestr.court.gov.ua/review/93438381

Водночас колегія суддів вважає слушними доводи сторони захисту про недопустимість доказів у кримінальному провадженні відеозапису проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 10 жовтня 2018 року та протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 жовтня 2018 року за його участю.

З матеріалів провадження вбачається, що під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_15 було порушено вимоги кримінального процесуального закону.

Так, в приміщенні Менського райвідділу поліції Чернігівської області із застосуванням відео фіксації, як негласної слідчої дії, неповнолітнього ОСОБА_22 фактично було допитано, однак без роз`яснення йому прав передбачених КПК та без участі захисника та законного представника.

Дана позиція узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо недопустимості використання доказів, отриманих з порушенням права мовчання та свободи від самовикриття.

Оскільки відеозапис проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_15 від 10 жовтня 2018 року є доказом, отриманим із порушенням закону, Суд визнає недопустимими й інші докази, які є похідними від проведеної з порушенням вимог кримінального процесуального закону слідчої дії, зокрема фактичні дані протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 жовтня 2018 року, в яких вказано, що ОСОБА_15 упізнав ОСОБА_10 та ОСОБА_9 як осіб, яких він привіз у с. Локнисте та яким показав, де проживають потерпілі.

Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема у рішенні «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року зазначено, що для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.

У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський суд зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Таким чином, Суд погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість таких доказів, з огляду на положення статей86,87 КПК та зазначає, що посилання на вказані докази на підставі ч. 2ст. 433 КПК підлягають виключенню із судових рішень щодо засудженихОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .

21.02.2024 ККС ВС

№ 359/7681/20 Наявність ухвали про обмеження в ознайомленні з матеріалами КП не свідчить про продовження строку ДР, який після закінчення поновленню не підлягає

https://reyestr.court.gov.ua/Review/117277334

Наявність ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, відповідно до вимог кримінального процесуального закону не свідчить про продовження строку досудового розслідування в кримінальному провадженні, який після закінчення поновленню не підлягає.

Категорія «Аудіо-, відеоконтроль особи» у ст. 260 КПК

Вас також можуть зацікавити інші категорії у цій статті:

1. Приватне спілкування, добровільне розкриття таємниці приватного спілкування

1.1. Добровільне розкриття таємниці приватного спілкування

1.2. Умисний чи випадковий запис без ухвали

1.3. Приватне спілкування. Оцінка судом приватності

2. Недопустимість НСРД АК ВК особи через відсутність додатків

3. Недопустимість НСРД АК ВК особи через невстановлення автентичності голосу

4. Недопустимість НСРД АК ВК особи через невстановлення автентичності особи за матеріалами відео

5. Недопустимість НСРД АК ВК через проведення без ухвали

6. Недопустимість НСРД через незазначення технічних характеристик обладнання

7. Розмежування АК ВК та контроль за вчиненням злочину