За висновком апеляційного суду, укладення першого контракту до 24 лютого 2022 року не позбавляє військовослужбовця права на винагороду в розмірі 1 млн грн, якщо контракт продовжено під час воєнного стану та виконано інші умови постанови КМУ № 153, зокрема щодо віку, участі в бойових діях і поранення.
Судові рішення у справі № 460/4093/26:
Рівненський окружний адміністративний суд, рішення від 10 квітня 2026 року, справа № 460/4093/26.
Позов військовослужбовця задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди й зобов'язано нарахувати та виплатити 1 млн грн.
Восьмий апеляційний адміністративний суд, постанова від 30 вересня 2026 року, справа № 460/4093/26, провадження № А/857/28604/26.
Апеляційну скаргу військової частини Національної гвардії України залишено без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін, оскільки суд визнав наявність у позивача права на винагороду відповідно до постанови КМУ № 153.
Обставини справи: чому військова частина відмовила у виплаті?
Військовослужбовець Національної гвардії України звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність військової частини та зобов'язати її нарахувати й виплатити одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн грн відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.
Обставини, які мали значення для вирішення спору:
- З 8 липня 2020 року позивач проходив строкову військову службу.
- 22 березня 2021 року у віці 20 років уклав контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України.
- З 22 квітня 2024 року дію контракту продовжено понад установлений строк до оголошення демобілізації.
- 3 серпня 2023 року під час безпосередньої участі в бойових діях позивач отримав бойове поранення.
- Станом на 13 лютого 2025 року, коли набрала чинності постанова № 153, він продовжував проходити військову службу.
- 15 січня 2026 року звернувся з рапортом про виплату винагороди, однак отримав відмову.
Позиція військової частини: винагорода не передбачена для військовослужбовців, які вже проходили контрактну службу станом на 24 лютого 2022 року.
Оскільки позивач уклав контракт у березні 2021 року та безперервно проходив службу, відповідач вважав, що право на виплату не виникло.
Позиція позивача, підтримана судами: продовження контракту під час воєнного стану, проходження служби, участь у бойових діях та отримане поранення є обставинами, які дають підстави застосувати положення постанови № 153 про виплату винагороди.
Правова проблема та вирішальні висновки суду (ratio decidendi)
Правова проблема: чи виключає контракт, укладений до 24 лютого 2022 року, право на винагороду?
Основне питання полягало в тому, чи можна відмовити військовослужбовцю у виплаті 1 млн грн лише через те, що він розпочав контрактну службу до введення воєнного стану, хоча під час війни дію його контракту було продовжено.
Відповідач фактично пов'язував право на винагороду з датою первинного укладення контракту. Апеляційний суд натомість оцінив не лише початок проходження служби, а й продовження контракту у квітні 2024 року та інші обставини, передбачені постановою № 153.
Позиція суду: первинний контракт не є безумовною підставою для відмови
Апеляційний суд наголосив, що постанова № 153 не містить застережень щодо необхідності укладення контракту саме вперше. Зокрема, її положення не встановлюють обмежень стосовно повторного укладення контракту або впливу попереднього проходження контрактної служби на право отримати винагороду.
Тому сам факт перебування військовослужбовця на контрактній службі до 24 лютого 2022 року не може автоматично виключати його з кола отримувачів винагороди, якщо надалі контракт укладено або продовжено під час воєнного стану та виконано інші необхідні умови.
Вирішальне значення продовження контракту
У квітні 2024 року Суд установив, що позивач уклав первинний контракт 22 березня 2021 року, а з 22 квітня 2024 року його дію продовжено до оголошення демобілізації. Саме цю обставину апеляційний суд розцінив як підставу відхилити аргумент військової частини про відсутність права на винагороду через укладення контракту до початку воєнного стану. Водночас у мотивувальній частині є важлива особливість: суд називає подію квітня 2024 року як продовженням, так і переукладенням контракту. Окремого нового контракту, укладеного у квітні 2024 року, рішення не описує.
Отже, правовий висновок слід застосовувати з урахуванням конкретної обставини цієї справи - документально встановленого продовження дії контракту під час воєнного стану.
Значення поранення для отримання повної суми винагороди Пункт 4 постанови № 153 передбачає загальне правило виплати 1 млн грн за безпосередню участь у бойових діях сукупно не менше шести місяців. Водночас абзац четвертий цього пункту встановлює спеціальне правило: військовослужбовцям відповідної категорії, які брали участь у бойових діях менше шести місяців через захворювання або поранення, отримані під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі. У цій справі суд установив, що 3 серпня 2023 року позивач отримав поранення під час безпосередньої участі в бойових діях. Цей факт підтверджувався довідкою про обставини травми від 11 травня 2024 року № 40/35/14-694. Суд також виходив із того, що тривалість безпосередньої участі позивача в бойових діях становила менше шести місяців у зв'язку з отриманою травмою.
Саме поранення стало вирішальною обставиною для застосування правила про виплату повного 1 млн грн без необхідності підтвердження шестимісячної участі в бойових діях.
Значення змін, внесених постановою КМУ № 942 Апеляційний суд окремо врахував постанову КМУ від 30 липня 2025 року № 942, яка набрала чинності 7 серпня 2025 року. Цими змінами пункт 4 постанови № 153 доповнено положеннями щодо виплати винагороди, зокрема військовослужбовцям, які були прийняті на контрактну службу під час воєнного стану з числа осіб, що проходили строкову службу.
На думку суду, такі зміни усунули прогалини нормативного регулювання щодо права на винагороду військовослужбовців, які раніше проходили строкову службу. Це мало значення для позивача, оскільки до укладення контракту він проходив строкову військову службу. Водночас суд не обмежився посиланням на постанову № 942. Він також установив продовження контракту під час воєнного стану та відсутність у постанові № 153 прямої заборони на виплату особам із попереднім досвідом контрактної служби.
Недопустимість звужувального тлумачення соціальної гарантії Апеляційний суд зазначив, що тлумачення пункту 4 постанови № 153 виключно на користь осіб, які вперше вступили на військову службу під час воєнного стану, мало б дискримінаційний характер щодо військовослужбовців, які вже служили та надалі уклали або переуклали контракт. Суд застосував принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України, та врахував висновок Верховного Суду в постанові від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23 щодо тлумачення неоднозначних норм на користь особи.
Суд виходив із того, що орган державної влади не може встановлювати додаткові обмеження права на виплату шляхом довільного звуження змісту нормативного акта.
Причинно-наслідковий зв'язок між обставинами та результатом Для задоволення позову вирішальним стало поєднання таких обставин: позивач уклав первинний контракт у віці до 25 років, продовжив його під час воєнного стану, залишався чинним військовослужбовцем, безпосередньо брав участь у бойових діях, отримав поранення та не мав установлених судом обставин притягнення до відповідальності, які перешкоджали б виплаті. Військова частина відмовила лише через дату первинного контракту, але суд визнав таку підставу недостатньою. Отже, відмова в нарахуванні та виплаті 1 млн грн визнана протиправною, а обов'язок здійснити виплату залишено в силі.
Правовий тест, який випливає з мотивувальної частини рішення
Суд не сформулював окремого правового тесту як самостійної конструкції. Наведена нижче послідовність відтворює логіку фактично здійсненої ним перевірки.
Крок 1. Установити статус військовослужбовця та обставини проходження служби. Необхідно з'ясувати військове формування, категорію особового складу, вік на момент прийняття на службу, дату первинного контракту, подальше продовження або переукладення контракту та факт проходження служби станом на 13 лютого 2025 року. У цій справі суд установив належність позивача до рядового складу Національної гвардії України, укладення контракту у 20 років та продовження його дії у квітні 2024 року.
Крок 2. Перевірити юридичні умови пункту 4 постанови № 153. Суд перевірив, чи поширюється на позивача відповідна категорія отримувачів винагороди, чи проходив він службу під час воєнного стану, чи брав безпосередню участь у бойових діях та чи існують підстави для виплати повної суми за участі менше шести місяців. Окремо враховано зміни, внесені постановою № 942, та відсутність нормативної вимоги щодо обов'язкового першого укладення контракту.
Крок 3. Оцінити докази виконання умов виплати. Вирішальними були послужний список, відомості про укладення й продовження контракту, довідка про обставини бойового поранення та встановлена відсутність притягнення позивача до відповідальності. Суд також оцінив лист військової частини від 12 лютого 2026 року, який підтверджував конкретну причину відмови - проходження контрактної служби до 24 лютого 2022 року.
Крок 4. Визначити правовий наслідок. Якщо встановлені обставини підтверджують виконання умов постанови № 153, а відмова ґрунтується на обмеженні, якого нормативний акт не передбачає, така відмова є протиправною. У цій справі наслідком стало збереження рішення про зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити позивачу 1 млн грн.
На які практичні питання відповідає це рішення?
1. Чи можна отримати 1 млн грн за постановою № 153, якщо контракт укладено до 24 лютого 2022 року?
За висновком апеляційного суду, дата первинного контракту сама по собі не виключає права на виплату. У розглянутій справі визначальними були продовження контракту під час воєнного стану та виконання інших умов постанови № 153.
2. Чи обов'язково укладати перший контракт під час воєнного стану для отримання 1 млн грн?
Суд зазначив, що постанова № 153 не встановлює вимоги про укладення контракту виключно вперше та не передбачає автоматичного позбавлення права на винагороду через попередню контрактну службу.
3. Чи виплатять повний 1 млн грн, якщо військовослужбовець воював менше шести місяців через поранення?
Абзац четвертий пункту 4 постанови № 153 передбачає повну виплату за відповідних умов. У цій справі суд визнав підтверджене бойове поранення підставою для виплати повної суми, попри участь у бойових діях менше шести місяців.
4. Чи мають право на винагороду військовослужбовці, які раніше проходили строкову службу?
Суд врахував зміни, внесені постановою № 942, які передбачили виплату також визначеним категоріям осіб, прийнятих на контрактну службу під час воєнного стану після проходження строкової служби, за умови відповідності іншим вимогам.
5. Які документи допомогли військовослужбовцю довести право на 1 млн грн?
Вирішальне значення мали послужний список, відомості про контракт та його продовження, довідка про обставини поранення під час бойових дій. Ці докази дозволили суду перевірити статус позивача, проходження служби та підставу для виплати повної суми винагороди.
6. Чи можна через суд зобов'язати військову частину виплатити 1 млн грн після відмови?
Так. У цій справі суд визнав бездіяльність військової частини протиправною та зобов'язав нарахувати й виплатити винагороду, оскільки встановив виконання позивачем необхідних умов.
Які помилки допустила сторона, що програла?
1. Звела право на винагороду виключно до дати первинного контракту. Військова частина обґрунтовувала відмову тим, що позивач уже проходив контрактну службу станом на 24 лютого 2022 року. Суд відхилив цей аргумент, оскільки відповідач не врахував продовження контракту у квітні 2024 року та відсутність у постанові № 153 прямої заборони на виплату військовослужбовцям із попереднім досвідом контрактної служби.
2. Застосувала звужувальне тлумачення пункту 4 постанови № 153. Відповідач фактично виходив із необхідності першого вступу на контрактну службу під час воєнного стану. Апеляційний суд наголосив, що нормативний акт не містить такого обмеження. Це стало одним із визначальних аргументів проти правової позиції військової частини.
3. Не врахувала значення змін, внесених постановою № 942. Позиція відповідача не враховувала належним чином розширення регулювання щодо військовослужбовців, які раніше проходили строкову службу. Суд використав ці зміни як додатковий аргумент на користь поширення гарантії на позивача.
4. Не спростувала встановлені обставини, які підтверджували право на повну суму. Суд установив факт бойового поранення позивача, його безпосередню участь у бойових діях та інші необхідні обставини. Апеляційна скарга не містила доводів, які дали б суду підстави визнати неправильними висновки першої інстанції щодо виконання умов виплати. Водночас із тексту постанови не випливає, що військова частина не подала конкретних документів, які була зобов'язана надати. Тому стверджувати про втрату доказів або невиконання окремого процесуального обов'язку підстав немає.
Практичне значення рішення
Ця постанова корисна військовослужбовцям, які розпочали контрактну службу до 24 лютого 2022 року, але продовжили контракт під час воєнного стану та претендують на винагороду відповідно до постанови № 153. Вона показує, що дата первинного контракту не повинна оцінюватися ізольовано від подальшого проходження служби, участі в бойових діях та інших умов виплати. Особливе значення рішення має для військовослужбовців, які отримали бойові поранення до завершення шестимісячного періоду участі в бойових діях. Водночас висновок апеляційного суду слід використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, а не як підтвердження безумовного права всіх військовослужбовців із довоєнними контрактами на 1 млн грн.
Ключові норми матеріального права
1. Пункт 4, абзац другий постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.
Правило: передбачає одноразову винагороду в розмірі 1 млн грн для визначених категорій військовослужбовців, прийнятих або призваних на службу у віці до 25 років під час воєнного стану, які продовжують службу та брали безпосередню участь у бойових діях сукупно не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою.
Застосування: суд перевірив статус позивача, його вік, обставини укладення та продовження контракту, проходження служби й участь у бойових діях.
Вплив на результат: ця норма визначила основні критерії належності позивача до категорії військовослужбовців, які можуть претендувати на винагороду.
Суд визнав, що первинне укладення контракту до воєнного стану за встановлених обставин не виключає застосування відповідної гарантії.
2. Пункт 4, абзац четвертий постанови КМУ № 153.
Правило: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях менше шести місяців через захворювання або поранення, отримані під час захисту Вітчизни, чи у зв'язку з перебуванням і звільненням із полону за визначених умов, винагорода виплачується в повному обсязі.
Застосування: позивач отримав поранення 3 серпня 2023 року під час безпосередньої участі в бойових діях, що підтверджено довідкою про обставини травми. Суд установив наявність підстав для застосування спеціального правила щодо участі менше шести місяців.
Вплив на результат: норма стала безпосередньою правовою підставою для висновку про право позивача на повний розмір винагороди - 1 млн грн.
3. Пункт 4 постанови КМУ № 153 у редакції змін, внесених постановою КМУ від 30 липня 2025 року № 942.
Правило: пункт 4 доповнено положенням про виплату винагороди також військовослужбовцям, які відповідають визначеним вимогам та були прийняті на контрактну службу під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Точний номер доданого абзацу суд у цій частині мотивування не зазначив.
Застосування: суд врахував, що позивач із липня 2020 року проходив строкову службу, надалі уклав контракт, а у квітні 2024 року його дію було продовжено.
Вплив на результат: зміни стали додатковою нормативною підставою для висновку суду про поширення гарантії на позивача та підтвердили недопустимість автоматичної відмови через попереднє проходження військової служби.
4. Стаття 8 Конституції України.
Правило: в Україні визнається і діє принцип верховенства права. У контексті цієї справи суд застосував його як заборону довільного розширення або звуження змісту правових норм.
Застосування: військова частина фактично встановила додаткове обмеження права на винагороду, пов'язавши його виключно з датою первинного контракту, хоча суд не виявив у постанові № 153 прямої вимоги щодо першого укладення контракту.
Вплив на результат: принцип верховенства права став визначальним аргументом проти звужувального тлумачення постанови № 153 та підтримав висновок про протиправність відмови у виплаті.
Ключовий правовий висновок: у справі № 460/4093/26 апеляційний суд визнав, що попереднє проходження контрактної служби до 24 лютого 2022 року не є самостійною та безумовною підставою для відмови у виплаті 1 млн грн за постановою № 153.
Вирішальним є встановлення всієї сукупності юридично значущих обставин, зокрема продовження контракту під час воєнного стану, відповідності вимогам щодо проходження служби, безпосередньої участі в бойових діях та наявності підтвердженого бойового поранення, яке дає право на повну суму винагороди за участі менше шести місяців.
