Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2020 року особу було визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад інкримінованих злочинів.
За обставин, детально наведених у вироку, орган досудового розслідування обвинувачував особу у службовому підробленні, тобто складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (ч. 1 ст. 366 КК України), з огляду на таке.
Обіймаючи посаду заступника начальника Виноградівського міжрайонного управління водного господарства (далі - Виноградівське МУВГ), тобто будучи службовою особою, особа у період з березня по 22 травня 2015 року, перебуваючи в службовому кабінеті адміністративної будівлі Виноградівського МУВГ, яка розташована на вул. Івана Франка, 100 у м. Виноградові, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи, що він не є працівником ТзОВ «Техбудсервіс Україна», склав та видав від імені проєктного керівника зазначеного підприємства три примірники робочого проєкту «Обладнання акумулюючого басейну в с. Нове Село на земельній ділянці, де в документах в графах «ТзОВ «Техбудсервіс Україна», «Погоджено», «Склав», «Перевірив», «Керівник проєктної організації» поставив власний підпис, і далі 22 травня 2015 року приблизно об 11:00 у приміщенні кафе «Тріо» за адресою: вул. Івана Франка, 54, м. Виноградів, передав замовнику два примірники вказаного робочого проєкту, за виготовлення яких отримав від неї незаконну винагороду в розмірі 6500 грн.
Крім того, вироком також установлено, що орган досудового розслідування обвинувачував особу у одержанні службовою особою неправомірної вигоди з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України).
Так, у середині березня 2015 року замовник звернулася з усною заявою про виготовлення дозвільних документів для будівництва ставка до обвинуваченого, який, перебуваючи в службовому кабінеті в приміщенні Виноградівського МУВГ, діючи умисно, з особистих корисливих спонукань, з метою власного протиправного збагачення, надав їй зразок рішення про дозвіл на збір документів на виготовлення проєкту будівництва ставка, яке їй мала надати Новосільська сільська рада Виноградівського району.
Далі 30 березня 2015 року приблизно об 11:30, перебуваючи на земельній ділянці , з метою реалізації свого злочинного наміру, запевнив замовника, що в разі отримання ним неправомірної вигоди в розмірі 6000 грн, він, використовуючи своє службове становище, виготовить їй дозвільні документи й потім не буде здійснювати перевірку раціональності використання водних ресурсів на цьому об`єкті.
Згодом на початку травня 2015 року обвинувачений рішуче поставив вимогу перед замовнником про те, що в разі надання йому неправомірної вигоди в розмірі 6500 грн він виготовить їй проєктну документацію без рішення сільської ради та акта обстеження. Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувавений 22 травня 2015 року приблизно об 11:00 під час зустрічі з замовником в приміщенні кафе «Тріо» шляхом вимагання отримав від неї раніше обумовлену суму в розмірі 6500 грн за технічну документацію робочого проєкту облаштування акумулюючого басейну.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Як убачається з матеріалів провадження, залишаючи оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції без зміни, суд апеляційної інстанції погодився з наведеними у вироку висновками про те, що за наслідками оцінки дослідженого речового доказу - робочого проєкту «Обладнання акумулюючого басейну в с. Нове Село на земельній ділянці» (складання та видача якого інкримінується обвинуваченом крізь призму диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України) - у сукупності з показаннями обвинуваченого встановлено, що зазначений документ не був складений та виданий від імені Виноградівського МУВГ, заступником начальника якого працював обвинувачений, а отже відсутній зв`язок між діями обвинуваченого зі складання і видачі документа та його службовим становищем на час вчинення інкримінованих йому дій.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що інші докази, які містяться у справі не підтверджують факту наявності в діях обвинуваченого ознак предмета злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
На переконання колегії суддів, ця позиція суду апеляційної інстанції в цілому є законною та обґрунтованою, виходячи з такого.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, у вчиненні якого обвинувачено особу, є злочином із формальним складом та характеризується умисною формою вини. При службовому підробленні свідомістю винного охоплюється вчинення діяння з використанням свого службового становища.
Так, ст. 366 КК України передбачено кримінальну відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме службового підроблення, є його предмет - офіційні документи.
Згідно з прим. до ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 указаного Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Офіційному документу як предмету злочину, передбаченого ст. 366 КК України, притаманні такі ознаки:
- документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами;
- зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.
Об`єктивна сторона службового підроблення полягає в перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища.
Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.
Видача неправдивих документів означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності та який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою.
Як видно з вироку суду першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, з огляду на зміст робочого проєкту «Обладнання акумулюючого басейну в с. Нове Село на земельній ділянці» і показання обвинуваченого та свідка, у діях обвинуваченого відсутні ознаки предмета злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, і, як наслідок, відсутній склад цього кримінального правопорушення, оскільки:
- зазначений документ обвинувачений склав і видав не як службова особа (заступник начальника Виноградівського МУВГ);
- діяння обвинуваченого не було спрямовано на визначений законом порядок діяльності установи, у якій він працював, у частині складання та видачі офіційних документів, що є основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, яке є службовим злочином, обвинувачений вчинив не з використанням своїх службових повноважень та не пов`язане зі службовою діяльністю обвинуваченого у Виноградівському МУВГ.
Учасники провадження (зокрема, і сторона обвинувачення) наявності підпису особи на документах робочого проєкту не заперечували, та суди попередніх інстанцій не встановили доказів того, що складання і видачу робочого проєкту обвинувачений здійснив саме як посадова особа (заступник начальника Виноградівського МУВГ);
Суд апеляційної інстанції не проігнорував того, що до компетенції обвинуваченого (як заступника начальника Виноградівського МУВГ) не входили повноваження з виготовлення проєктної документації на будівництво об`єктів, а навпаки, узяв цей факт за основу свого рішення, зазначивши, що вказані дії обвинуваченого не були пов`язані з виконанням службових обов`язків.
При цьому в касаційній скарзі сторона обвинувачення не наводить належних обґрунтувань того, що робочий проєкт «Обладнання акумулюючого басейну в с. Нове Село на земельній ділянці» обвинувачений склав та видав саме як заступник начальника Виноградівського МУВГ з використанням службових повноважень.
Водночас колегія суддів уважає переконливою позицію суду апеляційної інстанції щодо наявності підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, для виправдання обвинуваченого за ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 368 КК України одержання службовою особою неправомірної вигоди може мати місце лише у разі вчинення чи невчинення такою службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
Як убачається з обвинувального акта, у формулюванні обвинувачення, яке було пред`явлено обвинуваченому, перелічено службові повноваження, використані ним, на думку сторони обвинувачення, під час одержання неправомірної вигоди, а саме:
- забезпечення діяльності управління на основі раціонального використання водних ресурсів;
- здійснення і координація всіх видів діяльності Управління згідно із чинним законодавством, пов`язаним із питаннями водних ресурсів, як-от: їх охорона від забруднення, водокористування, моніторинг стану та якості ресурсів зони обслуговування Виноградівського МУВГ;
- загальна координація роботи відділу водних ресурсів і диспетчерської служби;
- вирішення питань у межах наданих йому повноважень;
- доручення виконання окремих функцій іншим посадовим особам, керівникам структурних одиниць і виробничих підрозділів;
- погодження клопотання про видачу дозволів на спеціальне водокористування;
- контроль заходів зі збереження водних ресурсів;
- організація контролю за додержанням режиму роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, використання прибережних захисних смуг, достовірності державного обліку водокористування та інші.
Водночас зі змісту рішень судів попередніх інстанцій видно, що згідно з викладеними в обвинувальному акті фактичними обставинами інкримінованих обвинуваченому дій він:
- діючи умисно, з особистих корисливих спонукань, з метою подальшого особистого протиправного збагачення, під час розмови з замовником передав їй зразок рішення, яке їй повинна була видати Новосільська сільська рада Виноградівського району, про надання дозволу на збір документів на виготовлення проєкту будівництва ставка;
- з метою втілення в реальність свого злочинного наміру, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, запевнив замовника, що в разі отримання ним неправомірної вигоди в розмірі 5000 грн він використовуючи своє службове становище виготовить їй дозвільні документи й надалі не буде здійснювати перевірку раціональності використання водних ресурсів на цьому об`єкті;
- в рішучій формі поставив вимогу перед замовником , що в разі надання йому неправомірної вигоди в розмірі 6500 грн він виготовить їй проєктну документацію без рішення сільської ради й акта обстеження та, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди шляхом вимагання, отримав від потерпілої раніше обумовлену суму в розмірі 6500 грн за технічну документацію робочого проєкту облаштування акумулюючого басейну.
Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо наявності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підкреслив, що сторона обвинувачення не навела переконливих обґрунтувань, які саме службові повноваження використовував обвинувачений, вчиняючи кожну із зазначених вище дій.
Водночас цей суд зауважив, що аналіз службових повноважень обвинуваченого, згідно з наявними у справі доказами (витягом із розподілу функціональних повноважень між начальником Виноградівського МУВГ, головним інженером та заступником, копією Положення про Виноградівське міжрайонне управління водного господарства), свідчить про відсутність в обвинуваченого повноважень у зв`язку із займаною посадою на виготовлення чи погодження дозвільних документів на будівництво ставка чи акумулюючого басейну, перевірку раціональності використання водних ресурсів на водному об`єкті, розташованому на території приватного дворогосподарства, виготовлення технічної документації робочого проєкту облаштування акумулюючого басейну чи вжиття заходів до їх вчинення іншими службовими особами завдяки своєму службовому становищу. Інших доказів, які б підтверджували такі службові повноваження в обвинуваченого, сторона обвинувачення не надала.
Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення, не встановлено, касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції суду - без зміни.
Постанова Верховного Суду від 25 вересня 2025 року у справі № 299/2597/15.
