Частиною 1 статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлюється військово-транспортний обовʼязок з метою задоволення потреб ЗСУ, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється цей обовʼязок, зокрема, і на громадян - власників транспортних засобів.
В свою чергу, у ч.8 ст. 6 вищевказаного Закону передбачається, що не підлягає передачі ЗСУ, іншим військовим формуванням, транспортний засіб, що належить на праві власності громадянину, у разі відсутності у нього права власності на інші транспортні засоби.
Отже, у разі якщо у громадянина у власності два або більше транспортних засобів, то вони можуть бути залучені на потреби ЗСУ.
Більш детально це регулюється Положенням про військово-транспортний обовʼязок, що затверджено постановою КМУ № 1921 від 28 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).
Пунктом 2 цього положення передбачений частковий наряд - розпорядчий документ, який підписують голова місцевої держадміністрації та керівник відповідного ТЦК, у якому встановлено завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Громадянам - власникам транспортних засобів частковий наряд надається у разі введення правового режиму воєнного стану.
Простими словами, частковий наряд - це свого роду повістка для передачі транспортного засобу у встановлений строк та у встановленому місці. Якщо ТЦК зможе довести, що відповідним чином оформлений частковий наряд був вручений громадянину, то за невиконання обовʼязку щодо передачі транспортного засобу громадянин може бути притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Не виключаю й можливості застосування у деяких випадках й загальної ст. 114-1 КУПАП - Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.
