Не можна ототожнювати адвокатський запит до ТЦК щодо надання інформації про можливість отримання відстрочки від призову із зверненням військовозобов’язаного для прийняття рішення про відстрочку.
Враховуючи правову природу «адвокатського запиту», та зважаючи на порушені питання в адвокатському запиті, він не є зверненням військовозобов`язаного щодо вирішення питання про надання відстрочки від призову.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 7 листопада 2024 року по справі №340/2502/23, пише Судово-юридична газета.
Суть спору
Чоловік звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ТЦК про відсутність у нього обставин, які дають право на відстрочку на підставі абзацу 4 ч. 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Як на підставу відстрочки посилався на утримання ним трьох дітей віком до 18 років.
Так, він отримав повістку з проханням з`явитися до ТЦК. Згодом на адресу ТЦК представником чоловіка – адвокатом – було направлено адвокатський запит із проханням надати інформацію щодо можливості надання відстрочки, оскільки клієнт є особою на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.
ТЦК листом повідомив, що підстави для відстрочки відсутні, оскільки у чоловіка лише двоє двоє дітей у віці до 18 років і одна дитина – у віці до 21 року.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Отже, визначальними для вирішення цього публічно-правового спору є встановлення факту перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, і лише за вказаних обставин особа може реалізувати своє право на отримання відстрочки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є членом багатодітної сім`ї та утримує трьох дітей.
Проте лише двоє дітей мають вік до 18 років.
Наведене свідчить, що позивач не є особою, яка має право на відстрочку.
Водночас наявність у сім`ї позивача статусу багатодітної, та утримання позивачем трьох дітей, одна з яких досягла повноліття, не надають йому права на відстрочку за відсутності встановленого факту утримання ним саме трьох і більше дітей віком до 18 років.
За наведених обставин у справі Верховний Суд доходить висновку про обґрунтованість наданої ТЦК відповіді щодо невикладення в адвокатському запиті обставин, які надають право на відстрочку.
Окрім цього, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість доводів позивача в частині ототожнення поданого адвокатського запиту щодо надання інформації про можливість отримання відстрочки від призову із зверненням для прийняття рішення про відстрочку, з огляду на таке.
Частина перша статті 24 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає адвокатський запит – як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Отже, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката, спрямоване до суб`єктів владних повноважень, інших юридичних осіб, метою якого є отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.
Враховуючи правову природу «адвокатського запиту», та зважаючи на порушені питання в адвокатському запиті, останній не є зверненням військовозобов`язаного щодо вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зазначені обставини свідчать про те, що позивач не звертався до ТЦК із документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а ТЦК листом надано відповідь на адвокатський запит.
За цих обставин Верховний Суд констатує правильність висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
