17 квітня 2025 року Верховний Суд залишив в силі виправдувальний вирок щодо особи обвинуваченої у лікарській недбалості за ч.1 ст. 140 КК України.
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 09 жовтня 2023 року особу визнано невинуватою у пред`явленому та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу цього кримінального правопорушення.
За обставинами справи, органом досудового розслідування виправдана обвинувачувалася у тому, що вона, обіймаючи посаду лікаря акушера - гінеколога та за сумісництвом лікаря ультразвукової діагностики, будучи медичним працівником ТОВ «МЦ «СантаЛен», знаходячись у його приміщенні за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Пушкінська, 59-б, маючи можливість встановити вірний діагноз хворій, у період часу з 21 до 28 вересня 2015 року, неналежно виконавши свої професійні обов`язки.
Сторона обвинувачення стверджувала, що лікар встановила останній невірний діагноз - загроза самовільного викидня малого терміну вагітності, лейоміома матки, маючи можливість встановити його вірно, а саме - лівобічна трубна вагітність.
На думку сторони обвинувачення, неналежне надання медичної допомоги хворій медичним працівником ТОВ «МЦ «СантаЛен», що виразилось у встановленні невірного діагнозу останній та, як наслідок, порушенні анатомічні цілісності тканин і органів та їх функцій, у хворої мало місце тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя, що перебуває у прямому причинно - наслідковому зв`язку із неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення.
Окрему увагу сторона обвинувачення звертала на те, 01 жовтня 2015 року потерпілій було призначено консультацію лікаря, а лабораторні обстеження на 09-10 жовтня 2015 року і звертає увагу на розмежування цих понять, а також на висновок експертної комісії про наявність прямого причинно - наслідкового зв`язку між отриманим нею тяжким тілесним ушкодженням та не встановленням їй вірного діагнозу лікарем.
За даними висновку експерта №247-А/19 від 07 жовтня 2019 року за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи експертною комісією ДУ «Головне бюро судово - медичної експертизи МОЗ України», неявка потерпілої на рекомендовану консультацію 01 жовтня 2015 року з результатами аналізів ХГЛ у динаміці позбавила лікаря-гінеколога можливості встановлення правильного діагнозу та подальшого проведення корекції лікування та ведення пацієнтки.
Верховний суд підтвердив правильність висновків судів нижчих інстанцій та зазначив наступне:
Диспозиція ч. 1 ст. 140 КК має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладались на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним.
Однак обвинувачення, пред`явлене лікарю, є неконкретним. Згідно з формулюванням обвинувачення їй інкримінувалося неналежне виконання її професійних обов`язків, передбачених розділом № 2 її Посадових інструкцій акушера - гінеколога та лікаря ультразвукової діагностики, які містять загалом 67 пунктів завдань та функціональних обов`язків лікарів.
Верховний суд наголосив, що неналежне виконання професійних обов`язків вчиняється внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення. Якщо медичний працівник не мав можливості виконати свої обов`язки належним чином, то кримінальна відповідальність не настає.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, потерпіла не з`явилася на черговий прийом 01 жовтня 2015 року, який їй було призначено на попередній консультації лікаря-гінеколога від 28 вересня 2015 року.
Консультативний висновок лікаря містить підпис потерпілої із застереженням про можливе ускладнення лікувального процесу та негативного стану здоров`я у разі недотримання рекомендацій лікуючого лікаря, режиму прийому призначених препаратів та безконтрольного самолікування.
Показання потерпілої про те, що за усним погодженням із лікарем вона могла не з`являтися на консультацію 01 жовтня 2015 року, суд обґрунтовано відкинув, оскільки вони не підтверджуються жодними іншими доказами. Водночас, з огляду на встановлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження, відвідування консультації у цей день було важливим для моніторингу в динаміці стану здоров`я потерпілої.
Аналізуючи матеріали справи, Верховний суд дійшов висновку, що саме неявка пацієнтки на повторний огляд не дозволила лікарю - гінекологу встановити правильний діагноз та призначити відповідне лікування. Підстав, передбачених ст. 87 КПК, для визнання зазначеного висновку недопустимим доказом, не вбачається.
За таких обставин суди попередніх інстанцій, з якими погоджується також колегія суддів касаційного суду, дійшли цілком підставного висновку, що через неявку потерпілої на призначену лікарем чергову консультацію 01 жовтня 2015 року обвинувачена не мала можливості виконати свої обов`язки належним чином.
Постанова Верховного Суду у справі № 367/5417/18.
