Українське законодавство не передбачало можливості застосування умовно-дострокового звільнення до засуджених до довічного позбавлення волі, проте апеляційний суд продублював у своїй постанові таке покарання, призначене вироком суду іноземної держави.
Рішенням ЄСПЛ від 10.11.2022 у справі «Купінський проти України», яке набуло статусу остаточного 10.02.2023 було констатовано порушення прав за статтями 3, 7 Конвенції.
Спираючись на рішення міжнародної судової установи засуджений просив звільнити його з-під варти у зв`язку з його відбуттям, оскільки внесені 10.10.2022 зміни до статей 81 та 82 КК, якими передбачене в тому числі й умовно-дострокове звільнення від покарання у виді довічного позбавлення волі, не виправили порушення його прав за ст. 7 Конвенції.
Відмовляючи засудженому ВПВС у постанові від 09.08.2023 у справі № 5-18/07 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113176436 врахувала, що ЄСПЛ не ототожнює поняття «покарання» та «виконання покарання» у цілях ст. 7 Конвенції і виходить з того, що в засудженого має бути можливість перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі та перспектива реального звільнення від його відбування.
Водночас констатовані ЄСПЛ порушення стосуються механізмів не індивідуального, а загального характеру, а тому вимоги засудженого можуть бути вирішені за правилами розділу VIII КПК з додержанням положень ч. 5 ст. 9 цього Кодексу.
Засуджений неодноразово звертався до національних судів з клопотанням про умовно-дострокове звільнення, проте йому було відмовлено, зокрема, з підстав відсутності доведення факту виправлення.
Однак законодавець не встановив процесуальних перешкод для нового звернення в порядку ст. 539 КПК для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення.
