Правова (не)можливість оскарження ухвал слідчого судді про арешт/про відмову в скасуванні арешту з майна в апеляційному порядку під час досудового розслідування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 Глави 26 КПК України.
Відповідно до частини третьої статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Зазначеними нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді про задоволення (задоволення частково) клопотання про скасування арешту майна, поданого у порядку частини першої статті 174 КПК України.
Частина четверта статті 399 КПК України визначає не право, а обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті провадження, тому що законом визначено чіткий перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню, і не надає можливості діяти вибірково щодо кожного конкретного випадку.
Втім згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 23.01.2024 (справа №569/19829/21), ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків. Як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.
Арешт майна є триваючим втручанням, тому навіть правильне рішення про арешт майна може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували, або виявлення чи виникнення нових обставин.
Саме після повернення Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду касаційної скарги для розгляду Перша судова палата Касаційного кримінального суду постановила ухвалу від 23.01.2024 у справі №569/19829/21, в якій зробила висновок, що положення п. 9 ч. 1 ст. 309 у їх взаємозв`язку зі ст. ст. 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або відмову у скасуванні арешту майна.
До аналогічного за змістом висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2018 у справі № 657/683/17.
Окрім цього, наразі Конституційний суд України розглядає справу: «Оскарження ухвал слідчого судді про арешт майна в апеляційному порядку під час досудового розслідування»
ВИСНОВОК:
Таким чином, сподіваємося, що Конституційний суд України прийме остаточне рішення та визнає, що ухвала слідчого судді, постановлена на підставі ст. 174 КПК, може бути предметом перегляду в апеляційному порядку.










