Щодо недопустимості позасудових показань ключового свідка, навіть у випадку смерті допитуваного.
Суд не може обґрунтовувати свої висновки показаннями ключового свідка, отриманих під час досудового розслідування не у порядку ст. 225 КПК, навіть у випадку смерті допитуваного, оскільки використання таких показаннями порушує засаду безпосередності дослідження доказів та право обвинуваченого на перехресний допитуваного свідків, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Постанова - reyestr.court.gov.ua
АНАЛІЗ ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ (грабіж, ч. 1 ст. 186 КК України; ключове – допустимість доказів і принцип безпосередності)
1. Суть спору та рух справи
Перша інстанція – виправдала ОСОБА_7 через недоведеність вини. Суд критично оцінив показання, встановив суперечності, визнав ключових свідків недопитаними та недоступними (через смерті), що робило доказів недостатнім.
Апеляція – скасувала виправдання, визнала винною, але звільнила від покарання через строки давності. Ключове: апеляція використала позасудові показань свідка ОСОБА_9, отримані слідчим під час досудового розслідування, хоча свідок помер.
Касація – скасувала вирок апеляційного суду через істотні порушення процесуального закону, направила на новий апеляційний розгляд.
2. Головна правова проблема.
Чи мав право апеляційний Суд покладатися на показання свідка, які він безпосередньо не сприймав, якщо свідок помер?
Відповідь Верховного Суду – НІ, якщо:
- показання не були отримані в порядку ст. 225 КПК (допит слідчим суду),
- сторона захисту не мала реальної можливості провести перехресний допит.
Показання, отримані слідчим, не є доказом для суду (ч. 4 ст. 95 КПК).
3. Ключові висновки Верховного суду
3.1. Порушена засада безпосередності дослідження доказування (ст. 23 КПК)
Апеляційний суд: - визнав допустимими показання свідок ОСОБА_9, які суд не міг дослідити через її смерть; - заснував на них обвинувальний вирок; - порушив ч. 4 ст. 95 КПК – заборону обґрунтовувати вирок показаннями, які суд не сприймав особисто.
ВС наголошує: єдиний виняток – показання, отримані слідчим суддею за ст. 225 КПК. Тут такого не було.
3.2. Порушення права на перехресний допит (ст. 6 Конвенції, практика ЄСПЛ)
ЄСПЛ вимагає:
- всі докази проти особи мають бути представлені в її присутності;
- обвинувачений має право допитати свідків обвинувачення.
Оскільки ОСОБА_9 не була допитати в суді, а сторона захисту не мала можливості поставити їй запитання, використання її позасудових показання порушує справедливий суді розгляд. ВС послався на справи:
- Карпюк та інші проти України,
- Колесник проти України,
- Луценко проти України.
3.3. Апеляція неправомірно переоцінювала докази першої інстанції.
Перший суд:
- детально проаналізував суперечності,
- визнав свідків недоступними,
- дійшов виправдувального висновку.
Апеляція, не маючи права використовувати недопустимий докази, фактично переінакшила доказову базу, порушивши ст. 370, 419, 420 КПК.
3.4. Касація не може сама оцінювати доказ
Оскільки:
- виключення позасудових показань змінює структуру доказів,
- потрібно оцінювати доказову сукупність заново, ВС направив справу на повторний апеляційний розгляд, а не закрив провадження (як просив захисник).
4. Чому касація не закрила провадження?
Закриття можливе, коли недоведеність вини є очевидною та оцінка доказів не потрібна.
Тут:
- частина докази лишається,
- потрібна нова оцінка їх сукупності.
ВС обмежений повноваженнями ст. 433 КПК – він не оцінює достовірність доказів.
Тому – новий апеляційний розгляд, а не закриття.
5. Значення постанови для судової практики.
Постанова укріплює жорстку позицію ВС:
- жодних позасудових показань як підстави для обвинувального вироку;
- смерть свідка не робить недопустимі доказів допустимими;
- вимога безпосередності суд дослідження залишається абсолютною, окрім ст. 225 КПК.
Фактично ВС ще раз підтвердив: Показання слідчому — це не доказ для суду.
6. Практичні висновки для сторони захисту.
У новому апеляційний розгляді треба наполягати на виключенні будь-яких позасудових показань ОСОБА_9. Після виключення – доказова база обвинувачення значно слабша. Це може призвести або до: підтвердження виправдувального вироку першої інстанції, або постановлення нового виправдання.
Особливо важливо: апеляція мусить заново оцінити суперечності в показаннях померлого потерпілого та інших свідків, з урахуванням неможливості усунення протиріч.
7. Підсумок
Верховний Суд встановив істотне порушення вимог процесуального закону: апеляційний суд безпідставно використав показаннях померлого ключового свідка, отримані слідчим, хоча це прямо заборонено КПК. Тому вирок апеляційного суд скасовано, а справу повернуто на новий розгляд. Це — класичний приклад ситуації, коли дотримання процесуальних гарантій важливіше за бажання «закрити прогалини» доказування будь-якою ціною.
