Орган досудового розслідування обвинувачував особу в тому, що вона в період з 19 квітня по 18 червня 2018 року, діючи умисно, вчинила корисливий злочин у сфері службової діяльності за наведених нижче обставин.
Так, 19 квітня 2018 року приблизно о 13:00 до обвинуваченої як до головного фахівця сектору бухгалтерського обліку та звітності Національного наукового центру (далі - ННЦ) «Інститут аграрної економіки» у приміщенні цього інституту звернувся фізична особа -підприємець щодо найму нежитлового приміщення, яке перебуває на балансі ННЦ «Інститут аграрної економіки», для здійснення своєї підприємницької діяльності.
У ході розмови обвинувачена повідомила останньому, що може вплинути на директора ННЦ «Інститут аграрної економіки» з метою укладення з ФОП договору оренди нежитлового приміщення площею близько 100 кв. м та подальшого безперешкодного користування вказаним приміщенням.
Далі в ході наступної зустрічі між ФОП та обвинуваченою, яка мала місце 23 квітня 2018 року приблизно о 12:00 на території ННЦ «Інститут аграрної економіки» обвинувачена повідомила, що орендна плата за користування зазначеним вище об`єктом нерухомого майна становитиме 11 000 гривень, при чому до виготовлення звіту про оцінку нерухомого майна, що передається в оренду, та відповідно до встановлення офіційної суми орендної плати ці грошові кошти в повному обсязі слід передавати їй особисто як неправомірну вигоду за її вплив на директора інституту за користування цим майном до офіційного укладення договору його оренди.
У свою чергу ФОП, усвідомлюючи те, що обвинувачена є працівником бухгалтерії та, слів останньої вона здатна впливати на директора інституту щодо прийняття ним рішення про передачу в оренду нежитлових приміщень, які перебувають у віданні інституту, був вимушений погодитися на вимогу обвинуваченої про передачу їй неправомірної вигоди.
Надалі 18 червня 2018 року приблизно о 12:40 обвинувачена, перебуваючи у службовому приміщенні ННЦ «Інститут аграрної економіки», передала ФОП підписаний директором цього інституту договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 11 червня 2018 року № 69 та висунула йому вимогу про передачу їй особисто грошових коштів у сумі 10 000 гривень як неправомірної вигоди за її вплив на директора щодо укладення ним договору.
Після цього, того ж дня, продовжуючи діяти умисно, обвинувачена близько о 15:20, перебуваючи в салоні належного їй автомобіля марки «MITSUBISHI OUTLANDER», на території інституту одержала від ФОП раніше обумовлені грошові кошти в сумі 10 000 гривень, як неправомірну вигоду за свій вплив на директора з метою підписання ним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 11 червня 2018 року № 69.
Вказані дії обвинуваченої орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 3 ст. 369-2 КК України як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Вироком Голосіївського районного суду обвинувачену виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2026 року вирок районного суду залишено без зміни.
Переглядаючи вказані судові рішення, ККС ВС зазначив наступне
Обвинувачена заперечувала будь-яку причетність до вчинення кримінальних правопорушень, про які зазначила сторона обвинувачення, та, окрім опису подій, повідомила, що не спілкувалася з директором з приводу цього приміщення, розрахунок за оренду проводиться тільки у безготівковій формі, з ФОП вона не обговорювала питання щодо готівкового розрахунку. Також зазначила, що гроші від ФОП не отримувала, а те, що він залишив їх в автомобілі, є провокацією.
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначив, що, як вбачається з показань самого ФОП, обвинувачена не висувала вимоги про передачу їй грошових коштів, однак в контексті розмови він зрозумів, що якщо відмовиться сплатити кошти, то йому буде відмовлено в укладанні договору оренди. Разом з тим, як випливає із сформульованого обвинувачення, підписаний директором ННЦ «Інститут аграрної економіки» договір оренди від 11 червня 2018 року № 69 обвинувачена передала ФОП 18 червня 2018 року, тоді ж вона поставила йому вимогу передати їй особисто грошові кошти в сумі 10 000 гривень як неправомірну вигоду за її вплив на директора інституту щодо укладення договору, після чого того ж дня обвинувачена одержала від ФОП раніше обумовлені грошові кошти в сумі 10 000 гривень як неправомірну вигоду за свій вплив на директора з метою підписання ним договору оренди від 11 червня 2018 року № 69, тобто вимога передати грошові кошти та одержати грошові кошти за вплив на директора з метою укладення ним договору була висловлена вже після того, як договір був підписаний директором та переданий ФОП , що за таких умов виключає можливість будь-якого впливу обвинуваченої на директора, який вже підписав цей договір.
Також апеляційний суд, оцінюючи можливість хоча б потенційного впливу обвинуваченої на директора ННЦ «Інститут аграрної економіки», врахував показання останнього , який не підтвердив здійснення на нього впливу з боку обвинуваченої з метою отримання підписів, а також показання самого ФОП стосовно того, що обвинувачена не висловлювалася про наявність впливу на директора інституту, не згадувала свого керівника та йому невідомо, на чию користь вимагала неправомірну вигоду. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу, що сторона обвинувачення не спростувала будь-якими іншими доказами показань свідків в цій частині.
Переглядаючи справу, апеляційний суд також дійшов висновку, що в судовому засіданні як суду першої інстанції, так і апеляційного суду не був підтверджений факт прямого умислу обвинуваченої на одержання грошових коштів за вплив на директора ННЦ «Інститут аграрної економіки» щодо укладення ним договору, а також її корисливий мотив, а стороною обвинувачення не надано достатніх доказів та не доведено мотивів на підтвердження умислу обвинуваченої на це.
При цьому суд оцінив весь контекст зафіксованих в результаті НСРД розмов та дійшов висновку про те, що зафіксовані в протоколах НСРД відомості навпаки частково підтверджують показання обвинуваченої щодо обставин події та не містять прямих відомостей про те, що обвинувачена, спілкуючись з ФОП, вимагала від останнього неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття відповідного рішення директором ННЦ «Інститут аграрної економіки».
Також були спростовані і посилання прокурора на активну участь обвинуваченої та її зацікавленість в укладенні договору оренди, про що, на думку прокурора, свідчить листування між обвинуваченою та експертом, зафіксоване в процесі огляду мобільного телефону (протокол огляду речей та документів від 02 серпня 2018 року). Так, апеляційний суд зазначив, що з показань допитаних в суді свідків, зокрема головного бухгалтера ННЦ «Інститут аграрної економіки», вбачається, що обвинувачена виконує технічну роботу з оформлення договорів, а тому наявність в мобільному телефоні відомостей про укладення договору оренди з ФОП, і проведення експертної оцінки, а також наявність у листуванні копій документів, що посвідчують його особу, жодним чином не доводить її активної участі та зацікавленості, а пояснюється реалізацією покладених на неї обов`язків.
Відтак, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би стали безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, не допущено.
З урахуванням викладеного касаційну скаргу прокурора потрібно залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.
Постанова ККС ВС від від 01 вересня 2026 року у справі № 752/17037/18.
