Особа подала позов про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності.
Позов обґрунтований тим, що він є особою похилого віку, пенсіонером, має вади слуху, немає рідних дітей, потребує стороннього догляду.
З огляду на те, що він потребує стороннього догляду та постійної фінансової допомоги, відповідач запропонувала йому угоду, відповідно до якої вона бере на себе обов'язок утримувати позивача, а він укладає договір довічного утримання з її онуком.
У подальшому він погодився, і вони з відповідачкою узгодили умови договору довічного утримання. 09 листопада 2019 року вони зустрілися у приватного нотаріуса, щоб підписати договір на вже погоджених умовах. Він повідомив нотаріуса, що є особою з вадами слуху. Нотаріус нічого йому не пояснювала, запитань не ставила, роздрукувала договір спочатку чорно-білий, а потім кольоровий на бланку та показала, де поставити підпис. Копії або примірника договору йому не було надано.
Близько року відповідач та його мати дотримувалися домовленості, навідували його та надавали грошові коштию. Далі між сторонами стався конфлікт і йому перестали надавати будь яку допомогу. Коли він звернувся до адвоката, йому пояснили що він помилково підписав договір дарування власної квартири на користь відповідача. Далі квартира була подарована на користь іншої особи.
Позовні вимоги позивача були задоволені.
Рішення судів мотивовані тим, що, укладаючи договір дарування, позивач помилявся щодо правової природи правочину, що вплинуло на його волевиявлення, а саме, позивач уклав договір дарування замість договору довічного утримання, який фактично бажав укласти, оскільки договір дарування не передбачає обов`язок обдаровуваного вчинити дію майнового чи немайнового характеру на користь дарувальника, а позивач вважав, що укладає договір, на підставі якого він отримує утримання з боку відповідача.
Під час укладення договору дарування волевиявлення позивача не було спрямоване на добровільне та безоплатне відчуження належного йому майна на користь обдарованої.
Суди взяли до уваги вік позивача, стан його здоров'я, потреби в сторонньому догляді, наявність домовленості щодо такого догляду, та фактичне здійснення відповідачами обов'язку догляду за ним, яке припинилося після виникнення конфліктних відносин з позивачем.
Суди враховували, що примірник договору дарування від 09 листопада 2019 року позивач у нотаріуса не отримував і вперше отримав його копію перед зверненням до суду, що не спростовано.
Суд взяли до уваги показання свідків, нотаріуса про те, що догляд за позивачем повинен був здійснювативідповідач, він також передавав позивачу грошові кошти в розмірі від 2 000,00 до 4 000,00 грн щомісяця, що його мати замовить та оплатить встановлення надгробного пам`ятника на могилі покійної дружинипозивача.
Відповідачі в суді першої інстанції та у апеляційній скарзі не заперечували, що здійснювали догляд за позивачем шляхом надання регулярної допомоги у домашній роботі, придбанні і доставці продуктів харчування, приготування їжі, надання матеріального забезпечення на його прохання до виникнення конфліктних відносин.
На наявність помилки з боку позивача щодо природи укладеного правочину як договору довічного утримання вказує і та обставина, що після укладення договору дарування вінне знявся з реєстрації місця проживання у спірній квартирі, яку відчужив за договором дарування, і відповідачі не наполягали на цьому, тобто позивач зберіг за собою право користування цією квартирою і не вчиняв дій, які могли б свідчити про його небажання користуватися нею.
Суди виходили з очевидної невигідності укладення договору дарування між позивачем і відповідачкою, який до його укладення надавав спірну квартиру в оренду і отримував від цього дохід.
Верховний суд залишив рішення суду першої та другої інстанції в силі. Верховний Суд, зокрема зауважив, , що суди правомірно врахували фактичні обставини у конкретній справі, а саме, що: позивач є пенсіонером; має суттєві вади слуху, які були у нього на момент укладення договору дарування; продовжив користування спірною квартирою (не знятий з реєстрації, мав ключі, вільно відвідував); до моменту виникнення конфлікту отримував систематичну допомогу (утримання) відповідачів, зокрема і матеріальну; під час оформлення договору дарування відповідачка зобов`язалась вчинити на користь дарувальника дію майнового характеру, зокрема встановити надгробний пам`ятник на могилі покійної дружини позивача.
