28 червня українці будуть відзначати чергову річницю Конституції.
Разом з заслуженим юристом України Мариною Ставнійчук обговорили конституційну та судову реформу, а також інші не менш актуальні теми.
Чи відповідає запитам суспільства сьогоднішня Конституція та чи потрібно приймати нову Конституцію після перемоги?
Чому судова реформа Порошенко провалилася?
Чи не втратить парламент легітимність у разі не проведення виборів?
Також, Марина Ставнійчук пояснила, чому сьогодні не варто приймати закон про цивільні партнерства та яка має бути державна пропаганда.
Докладніше читайте в інтерв‘ю.
Геннадій Кірія:
З 2004 року в нас перманентно всі Президенти України намагаються реформувати Конституцію України. Ви, як юрист, як оцінюєте нашу Конституцію? І чи сьогодні вона відповідає суспільному запиту громадян? Чи після війни потрібно її буде реформувати?
Марина Ставнійчук:
Конституція є серйозною соціально-політичною цінністю для будь-якого демократичного вільного суспільства, для правової держави.
Конституція завжди розглядається у трьох вимірах, як основний закон держави, як основа правової та законодавчої системи у державі, а також політико-правовий договір між людиною, суспільством, державою і владою, яка представляє державу у той чи інший період.
І з цієї точки зору майже кожен президент України намагався змінити Конституцію України під свої політичні потреби або своєї команди, яка з ним прийшла. Криза влади, яка виникла у державі у 2004 та продовжилася після президентських виборів 2009 року, призвела до того, що влада вийшла за межі конституційного поля. Тобто після 2010 року була втрачена конституційна і демократична легітимність.
У 2014 році після конституційної кризи виникла ситуація, коли неминуче треба було завести конституційну ситуацію в конституційне поле. З цією метою була створена конституційна асамблея за рекомендаціями європейської комісії «За демократію через правду», секретарем якої була я, а головою - Леонід Кравчук. Але не зважаючи на напрацьовані відповідні зміни, керівництво держави не пішло на діалог.
Згодом Президент Порошенко створив Конституційну Раду, яка не дала нічого. Він намагався підпорядкувати судову владу собі. З 14-го року ми в конституційній реформі спостерігаємо пріоритет судової реформи, як намагання обох останніх політичних команд підпорядкувати собі судову владу. Результат ми бачимо зараз.
Геннадій Кірія:
Кожен президент, можливо крім Ющенка, намагався в більшості повернути президентську форму правління. І сьогодні в умовах війни президент Зеленський чудово виконує свої повноваження. І в нас де-факто президентська форма правління. Можливо настав час визнати, що президентська форма правління - вона більш ефективна, і прописати це в Конституції?
Марина Ставнійчук:
Формально ми живемо в умовах Конституції парламентсько-президентської республіки. По факту ми живемо в умовах президентської республіки. І можемо спостерігати всі позитиви та ризики такої ситуації й заодно аналізувати конституційно-правову практику існування держави в умовах фактичного конституційного президентського режиму.
Конституційна рада при президентові Ющенку запропонувала модель парламентської республіки. В проєкті усували дуалізм влади, давали можливість розвитку місцевого самоврядування, тому що у 2004 році реформа відбулася тільки на рівні центральної влади. А реформа місцевого самоврядування планувалася, але не була реалізована на тому етапі.
Те, що реалізували в частині місцевого самоврядування Петро Порошенко і Володимир Гройсман – це є псевдо реформа місцевого самоврядування. За рахунок цієї реформи ми знищуємо село, а село - це основа аграрної сфери в Україні. Сільські території практично не мають потенціалу сьогодні для розвитку, бо залишилися без власних бюджетів.
Яку б ми модель сьогодні з вами не розглядали на центральному рівні - чи парламентську, чи президентську, нам в першу чергу необхідно говорити про ключове завдання - це формування відповідної політичної та електоральної культури для того, щоб який би режим влади на центральному рівні чи яку форму правління на центральному рівні ми не запровадили, вона б функціонувала демократично. Мене лякає, коли президент держави, незалежно від прізвищ, не розуміє конституційних норм, пов'язаних з його повноваженнями, і президент або його апарат намагається підміняти уряд, підміняти парламент, диктувати ті завдання, які мають виконувати. Ми ж чітко розуміємо, що всі влади мають свої повноваження, але мають співпрацювати, бо влада єдина. Коли один інститут набуває деформованого вигляду і намагається собою закрити усі інші державні інститути - це погана практика для України.
Якщо говорити про майбутнє України, як парламентської республіки за формою правління, необхідно забезпечити умови для нормального та ефективного функціонування парламентської демократії та системи парламентаризму. Треба спочатку виростити політичного суб'єкта, який би був готовий для тієї системи парламентаризму незалежно від форми правління і для ефективної роботи парламенту. Сьогодні ми маємо з цим також серйозні проблеми. Тому що в парламенті має тотальну більшість на сьогоднішній день одноразовий політичний проєкт, який складно назвати політичною партією. Монобільшість у парламенті сьогодні функціонує, як елемент виконання розпоряджень, доручень, дій президента України.
В умовах воєнного стану, хоча фактично ми маємо стан війни в Україні, президент має специфічну функцію Верховного головнокомандувача. В умовах війни така модель частково виправдана, але така ситуація не може стати загальним правилом. У нас надзвичайно серйозна проблема для майбутнього України полягає у тому, що ми не маємо того рівня політичної та правової культури, який потрібен для функціонування демократичних держав. З точки зору безпеки нашої держави президент Зеленський правильно робить, що порушує питання членства України в НАТО, членство України в ЄС.
Але, якщо ми наполягаємо на майбутньому швидкому членстві України в Європейському співтоваристві і в НАТО, ми повинні відповідно формувати систему цінностей на конституційному рівні та систему демократичних практик, які б дали можливість європейським державам, європейському співтовариству серйозно розглядати Україну, як майбутнього свого члена у Північноатлантичному Альянсі і Європейському співтоваристві. Це серйозна і глибока проблема насправді.
Геннадій Кірія:
А скажіть, будь ласка, на вашу думку в умовах війни чи зберігаються права і свободи громадян?
Марина Ставнійчук:
Конституцією чітко визначено перелік прав і свобод, в тому числі для громадян, громадських об'єднань в ході запровадження стану війни, воєнного або ж надзвичайного стану. В умовах воєнного стану абсолютно очевидно, що ціла низка політичних прав громадян України, політичних та громадських об'єднань відповідно до Конституції є обмеженими. Цього вимагає Конституція України. І влада відповідно запровадила такий режим.
У той час, коли обмежується політична діяльність політичних партій, тотальне обмеження свободи слова або вільного висловлення думки шляхом створення єдиного телевізійного провладного каналу, відсутність в інформаційному просторі можливостей для інших каналів вести відповідні трансляції, доносити ту чи іншу інформацію навряд чи виглядають об'єктивними. Якщо ви створили один канал, тоді давайте можливість різним людям висловлювати свою точку зору. Адже сьогодні всі українці об'єднані у боротьбі проти агресора. Ми чітко розуміємо, що іде інформаційна гібридна війна. Але, коли йдеться про штучне, вже надто обмежене право на свободу слова, на визволення своєї думки - це виглядає вкрай не демократично. Тому потрібен розумний баланс.
Громадяни і влада до запровадження відповідних обмежень, які дає можливість запровадити Конституція України, мають ставитися відповідально, щоб в принципі не заглушити в суспільстві вміння критично мислити, критично висловлювати свої думки і взагалі мати свою позицію.
Геннадій Кірія:
Згідно з Конституцією парламентські вибори повинні відбутися в цьому році в кінці жовтня. Але секретар РНБО Данілов заявив, що жодних виборів не буде. В умовах воєнного стану чи можливо провести вибори?
Марина Ставнійчук:
У даному випадку я погоджуюсь з паном Даніловим на усі 100%, тому що він опирається на конституційну формулу неможливості проведення виборів та референдумів, інших реалізації та форм безпосередньої демократії під час воєнного та надзвичайного стану.
Це пряма норма Конституції України, що в умовах воєнного стану вибори провести неможливо. І тут немає жодної проблеми з точки зору того, що країна сьогодні має парламент. В умовах воєнного стану його повноваження не перериваються, а можуть бути продовжені до того моменту, коли в державі завершиться воєнний стан.
Не може так бути, щоб завершився воєнний стан, а на другий день уже розпочинається виборча кампанія. Будь-яка виборча компанія вимагає достатньо серйозної підготовки, починаючи з акумуляції серйозних, великих коштів державного бюджету України на проведення відповідних виборчих процедур, завершуючи тим, що і політичні партії мають відновити свою діяльність, і люди мають мати механізми для голосування. Має бути проведена підготовка для того, щоб провести якісну передвиборну агітацію.
Володимир Зеленський, як президент країни, абсолютного правильно закцентував увагу наших європейських партнерів і українського суспільства про те, що в умовах воєнного стану вибори просто неможливі. Уже не говорячи про те, що в нас практично на сьогоднішній день значна частина нашої території є окупованими. А виборам парламентським, президентським потрібна легітимність, тобто вони мають відбутися на усій території держави.
Після війни звичайно мають бути проведені вибори за потреби, але до них треба серйозно готуватися. Я вважаю, що після війни повинна бути укладена модернізована нова Конституція, новий суспільно-політичний договір чи суспільно державний договір, основою якого має бути Конституція України.
Геннадій Кірія:
Сьогодні піднімають питання «цивільного партнерства». Згідно Конституції сім'я - це шлюб чоловік і жінка. Чи потрібно приймати закон про «цивільне партнерства» та не буде він суперечити Конституції ?
Марина Ставнійчук:
Для України є серйозним питанням відновлення нашого народу, нашої нації. У нас сьогодні мільйони людей покинули територію України. І ми маємо все зробити, щоб ці люди повернулися до України. З іншого боку, ми маємо серйозні втрати не лише території, а і людського капіталу, людей, нашого народу, який є найбільшою цінністю. І тому для нас традиційне розуміння родини - це чоловік і жінка, які одружуються, люблять та підтримують один одного, живуть разом, щоб мати результати цієї любові - народження дітей. Для України ключове завдання на десятки років - відновлення людського капіталу українського народу.
Кожна держава, кожне суспільство на кожному етапі повинно вирішувати ті питання, які є супер пріоритетними для народу. Важливо на сьогоднішній день дотримуватись підходів, які визначені в Конституції України, що шлюб - це сімейний союз чоловіка і жінка. Звичайно, держава має дати можливість реалізуватися людям, які вважають для себе іншу модель соціальної поведінки важливою. Але вся пропаганда, все законодавство у державі має бути спрямована на те, щоб українська нація мала майбутні покоління.
Геннадій Кірія:
З 2010 року відбувається вже п'ята судова реформа. І президент Порошенко, і попередники, президент Зеленський намагаються реформувати судову систему. Але рівень довіри громадян до судової гілки влади не збільшується. Як ви оцінюєте зараз судову систему України в умовах війни?
Марина Ставнійчук:
Так звані реформи, які були зроблені у судовій сфері, показали вкрай негативний результат. Декілька тижнів тому голова Верховного суду України пійманий на рекордно великому хабарі, безпрецедентному хабарі для судової влади не лише в нашій державі. Оце і є показник ефективності тих псевдо реформ, які відбувалися в судовій владі.
Я не вважаю те, що відбувалося останніми роками з судовою владою, взагалі її реформуванням. Як аргумент моєї позиції, можна навести функціонування Великої Палати у складі Верховного Суду України, позиції якої змінювались безпрецедентно в однакових правовідносинах за корпоративної чи іншої потреби. Велика Палата взагалі виходила за межі повноважень судової влади, порушуючи напряму Конституцію України, оскільки своїми рішеннями намагалася встановити нові процедури встановлення результатів голосування і встановлення результатів виборів на парламентських виборах, що взагалі не вкладається навіть у розуміння правника.
Ми сьогодні говоримо про те, що за останні роки Вища рада правосуддя не функціонувала роками. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не функціонує роками.
Геннадій Кірія:
Якщо ми повернемося до кейса Князева. Було сподівання, що високі зарплати суддям подолають корупцію. На жаль, так не діє. Як побороти корупцію в судовій гілці влади?
Марина Ставнійчук:
Тут все-таки ситуація пов'язана з кадровим підбором, з прозорістю і ясністю принципів і засад здійснення судочинства. Ці речі пов'язані. Корупцію можна викоренити тоді, коли процедури є встановлені зрозумілим і однозначним чином, коли алгоритм поведінки судді визначається чітко Кримінально-процесуальним чи Цивільно-процесуальним кодексом. З іншого боку в судову владу не можна було брати людей з вулиці. Для того, щоб був якісний суддя Верховного Суду, він повинен мати серйозну суддівську кар'єру.
Тут має бути розумний баланс між правильно встановленими судовими процедурами судового процесу і якісним підбором кадрів. Для мене абсолютно очевидно, що не спрацював, так званий, Інститут громадських експертів, не спрацював Інститут іноземних експертів в Україні. Від цього маємо відмовлятися. Підбір суддівського корпусу має бути виключно державною справою і прозорим процесом. Це не позбавляє публічного громадського контролю за цим процесом, однак відповідальність у цьому процесі має нести держава, яка встановлює правила, дотримується їх при підборі судів і відповідає за якість суддівського корпусу.
Геннадій Кірія:
Суспільство чекає дуже великих результатів від роботи вищого антикорупційного суду. Але великих результатів ми, на жаль, не спостерігаємо. Чому Вищий Антикорупційний Суд не показав гідних результатів?
Марина Ставнійчук:
На мою думку, в антикорупційній структурі не треба було створювати спеціальний суд, який заборонений в Україні. І не треба було створювати спеціальну суддівську касту порівняно з іншими судами. Ця ситуація суперечить Конституції України, тому що ці судді забезпечені по-іншому і гарантується їх діяльність набагато сильніше, чим інших судів в Україні. Такий суд практично має повноваження спеціального суду.
Для мене абсолютно очевидно, що мають працювати на рівні правоохоронних органів антикорупційні структури, але корупційні склади кримінальних правопорушень мають розглядатися у загальному порядку і має бути відповідно здійснений публічний контроль за цими процедурами. Я розумію, що в найближчий час цього не буде створено, але задумуватись над цим потрібно.
Геннадій Кірія, спеціально для «Поради юриста»
Відео версію інтерв’ю дивіться на YouTube каналі «Увага:Кірія»
