"Репортери без кордонів" (RSF) в партнерстві з трьома українськими медіа - "Слідство.інфо", "Ґрати" та "Суспільне" провели журналістське розслідування та з'ясували в яких умовах останні місяці утримували у російському полоні українську журналістку Вікторію Рощину, яка була оголошена померлою у вересні 2024 року.
У розслідуванні медійники піднімають завісу, щодо нелюдських умов її утримання в останній з відомих в'язниць у Таганрозі і відсутності належного догляду, незважаючи на тривожні ознаки погіршення її здоров'я з весни 2024 року.
"Я не боюся викликів, я знайду спосіб повернутися".
Ці слова були написані у червні 2023 року українською журналісткою Вікторією Рощиною в її заявці на грант від Міжнародного жіночого медійного фонду (IWMF). Журналістка-фрілансерка та постійна дописувачка інтернет-видання "Українська правда" прибула на окупований південь України, щоб зібрати свідчення жертв широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.
Це був ризикований проект, про небезпеку якого вона знала, адже роком раніше її вже заарештовували в цій частині країни і кілька днів утримували у застінках ФСБ.
І от, після місяців мовчання та брехні про її долю, Росія нарешті визнала її затримання у квітні 2024 року, перш ніж оголосити про її смерть, яка начебто настала 19 вересня 2024 року, згідно з листом, отриманим її родиною.
Щоб підняти завісу над багатьма темними плямами навколо зникнення Вікторії Рощиної, RSF та три українські медіа – сайт розслідувань "Слідство.інфо", суспільний мовник "Суспільне" та видання судової журналістики "Ґрати" дослідили останні місяці її полону.
Свідчення, до яких отримали доступ розслідувачі, дозволили краще зрозуміти надзвичайну фізичну та психологічну крихкість, в якій опинилася 27-річна журналістка, жорстоке поводження, якого вона зазнавала, та відсутність догляду, що ослаблювало її аж до зникнення з окупованих територій до Таганрога.
Так, зумівши дістатися до окупованих українських територій, Вікторія Рощина була заарештована на початку серпня 2023 року в Енергодарі поблизу ЗАЕС на півдні України. Точні обставини її арешту залишаються нез'ясованими.
За словами головного свідка, який провів з нею кілька місяців у російських в'язницях, її "вичислив дрон". Далі кілька тижнів журналістку утримували в Мелітополі, а потім, наприкінці грудня 2023 року, вивезли до Таганрога у в'язницю, відому тим, що її перетворили на справжній табір тортур для українців.
Свідчення, зібрані RSF в ході розслідування, описують жахливі умови утримання під вартою.
Зокрема, один свідок розповідав про побиття, ураження електричним струмом "настільки сильним, що дехто втрачав свідомість", позбавлення їжі та крижаний холод у своїй камері, де через вікно, навмисно демонтоване тюремниками, потрапляли дощ і холодне повітря.
Інші свідки розповіли, що коли Вікторію доставили у Таганрозьке СІЗО, після перебування в імпровізованій в'язниці Мелітополя, на її тілі були шрами та подряпини, деякі ще свіжі.
"Я бачила на її тілі декілька рубців — точно на руці й нозі. У неї була ножова рана, ну, прям рубець свіжий. Між кистю і ліктем у м’яких тканинах. І рубець був десь сантиметри три", — розповіла співкамерниця Вікторії.
Окрім цього, журналістку неодноразово катували струмом і як зазначала співкамерниця Віки, струм могли підʼєднувати до вух.
Прохання Вікторії про медичну допомогу ігнорувалися персоналом тюрми і коли в березні 2024 року в'язницю відвідувала делегація Уповноваженого з прав людини в Росії, українську журналістку вивели з камери та тримали окремо у зачиненому приміщенні.
За словами свідків стан Вікторії почав поступово погіршуватися, вона перестала харчуватися. Охоронці погрожували їй, тиснули на її співкамерників і намагалися годувати її силоміць.
Адміністрація в'язниці відмовлялася давати їй ліки та надавати допомогу, лише в червні журналістка вперше потрапила до лікаря.
На той час Вікторія вже не мала достатньо сил навіть, щоб підняти голову з подушки. За словами свідка, вона важила лише близько тридцяти кілограмів, коли її нарешті евакуювали на ношах наприкінці того ж місяця, ймовірно, до міської лікарні.
За словами іншого свідка, до якого мали доступ RSF, затримані вважали її мертвою і тільки через кілька тижнів журналістка повернулася до таганрозької в'язниці. Вона перебувала в одиночній камері, але, згідно з кількома підтверджуючими свідченнями, її стан покращився. Вона самостійно пересувалася і відповідала на оклики охоронців, відповідальних за перевірку її харчування.
Наприкінці серпня їй вдалося ненадовго зателефонувати рідним. 8 вересня її востаннє бачили у цій в'язниці, а 19 вересня російська влада оголосила її померлою.
Чи була вона переміщена в період з 8 по 19 вересня? Якщо так, то куди? Що сталося за цей проміжок часу? Жоден зі свідків, до яких мали доступ RSF, не зміг відповісти на ці запитання. Якщо журналістка померла, як оголосила Росія, чому її тіло не було повернуто майже через шість місяців після подій? Запити щодо пояснень, надіслані RSF до Міністерства оборони Росії, залишилися без відповіді.
За словами медійників розслідування триває.
"Це розслідування, проведене спільно з трьома українськими медіа, розкриває масштаби жорстокого поводження, завданого журналістці, а також вкрай запізніле надання їй медичної допомоги, незважаючи на стрімке погіршення стану її здоров'я. Відмовляючись звільнити журналістку та надати їй належну медичну допомогу до тих пір, коли вона вже не могла встати, Росія несе величезну відповідальність за те, що з нею сталося. Той факт, що її тіло не було повернуто родині, лише посилює підозри щодо жорстокого поводження, якого вона зазнала, і ставить під додатковий сумнів обставини і саме оголошення про її смерть" - зазначили у RSF.
Нагадаємо, представник ГУР Андрій Юсов повідомляв, що Вікторія Рощина була у списках на обмін, її повернення було погоджено і, за його словами, її етапували в Лефортово з метою підготовки повернення додому. Але додому вона так і не повернулась.
Наразі російська сторона відмовляється віддавати тіло Вікторії Рощиної.
