Кожному гарантовано право захищати своє життя та здоров’я, а також життя та здоров’я інших людей від протиправних посягань. Самооборона – це реакція на загрозу: якщо виникає небезпечна подія і особа сприймає її як реальну, тоді є можливим вжиття необхідних захисних заходів. Золотоніський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги надав наступне роз’яснення про те, як громадянам законно захищати себе в загрозливих ситуаціях, не перевищивши межі самооборони:
Що таке необхідна оборона?
Відповідно до ст.19 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Згідно зі ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Які засоби можна використовувати для самооборони?
Порядок придбання і застосування засобів самозахисту регулюється Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992р. №2471-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої і дратівної дії» від 07.09.1993р. №706, а також наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення вогнепальної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, заряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї і вибухових матеріалів» від 21.08.1998р. №622.
Згідно з вказаними нормативними актами громадяни, досягнувши відповідного віку, можуть мати у власності та використовувати такі спеціальні засоби:
- без отримання спеціального дозволу:
– пневматичну зброю калібром менше 4,5 міліметрів і швидкістю польоту кулі нижче 100 метрів в секунду;
– газові балончики;
- з отриманням спеціального дозволу:
– газовий пістолет, револьвер і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії;
– вогнепальну мисливську зброю;
– пневматичну зброю: пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
– холодну зброю: предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового заподіяння шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя в момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких ґрунтується на використанні м’язової сили людини.
Як не перевищити межі самооборони?
Захищаючи себе, близьких і свою власність, слід пам’ятати про надзвичайно важливий нюанс – межі необхідного самозахисту. Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові та суспільній шкідливості посягання.
Згідно з кримінальним законодавством України перевищенням меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у ст.118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони) та ст.124 (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони) КК України.
При цьому заподіянням тяжкої шкоди визнається умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов’язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об’єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна (постанова Верховного Суду у справі №342/538/14-к від 26.04.2018р.).
Також для того, щоб встановити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не тільки відповідність або невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, яка загрожувала особі, що захищалася, і обставини, які могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини (постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 26.04.2002р.).
Коли особа не притягається до кримінальної відповідальності за перевищення меж необхідної оборони?
Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж самооборони, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
Не є перевищенням меж необхідної оборони і не тягне кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної тому, хто посягає для:
– захисту від нападу озброєної особи,
– захисту від нападу групи осіб,
– відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи інше приміщення.
