Виправдувальний вирок за ч. 2 ст. 332 КК України, який засилений Верховним Судом.

13 травня 2025 року ККС ВС залишив без змін виправдувальний вирок за ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України у справі № 161/14551/22.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2023 року особу визнано невинуватою та виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінальних правопорушень.

Спір щодо спростування інформації, яка стосується господарської діяльності юридичних осіб та поширена на вебсайті фізичної особи – підприємця, підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства. Навіть якщо одним із відповідачів зазначено фізичну особу (автора), статус власника ресурсу як суб’єкта господарювання та характер самої інформації визначають предметну юрисдикцію справи.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

09 листопада 2021 року ЄСПЛ виніс рішення у справі «Špadijer v. Montenegro», заява № 31549/18.

Ця справа стосується, мобінгу (булінгу) на роботі, яке впливає на психологічну цілісність заявниці, та нездатності відповідних національних органів захистити її, що підпадає під статтю 8 Конвенції.

Заявниця з 1998 року працювала у пенітенціарній установі в місті Подгориці, Чорногорія, а з 2012 року тимчасово обіймала посаду начальника зміни жіночої в'язниці.

В постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12 сформульовано висновок про те, що за відсутності укладеного основного договору та за відповідних фактичних обставин тієї справи сплачені кошти є авансом та підлягають поверненню. 

      Разом із тим, на думку колегії суддів КЦС, поширення такого підходу на всі правовідносини, що виникають із попередніх договорів, незалежно від змісту конкретних домовленостей сторін, є надмірно узагальненим та не враховує принципів цивільного законодавства, насамперед свободи договору та диспозитивності.

Військовозобов’язаний, у якого з’явилася нова законна підстава для відстрочки, визначена статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, зможуть переоформити її у ЦНАПі або через Портал "Дія".

Про це нагадує адвокат Олександр Заярний.

Оформити бронювання від мобілізації одразу після повернення з військової служби неможливо. Якщо військовослужбовець завершив контракт і звільнився з армії, він уже має гарантовану державою відстрочку від призову через завершення служби. Тому додаткове бронювання від критично важливого підприємства на цей період не оформлюється.

Про це йдеться у роз'ясненні Міністерства оборони України.

Ситуація:

У липні 2026 року підприємство приймає на роботу одиноку матір, яка має дитину віком 10 років, на посаду, за якою працює працівник, місцезнаходження якого тимчасово невідоме. Працівниця має досвід роботи за аналогічною посадою, проте їй встановлюють випробування строком на один місяць.

Запитання:

Чи правомірно роботодавець прийняв працівницю на посаду для заміщення тимчасово відсутнього працівника та встановив їй випробування?

Відповідь:

Чоловіка везуть до ТЦК пізно ввечері. Того ж вечора йому оформлюють довідку ВЛК «придатний», а наступного ранку – наказ про призов. Ще через три дні він уже старший стрілець-вогнеметник мотопіхотного відділення.

Від «доставлення» в ТЦК до посади у списках – менше чотирьох діб.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Чоловік був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ВЛК ТЦК у лютому 2023 року. Дані відомості були внесені до його військового квитка. 

Однак, завантаживши застосунок Резерв+ виявив, що відносно нього не внесені відомості до Оберіг про проходження ним ВЛК та про виключення його з обліку. Звернувшись до ТЦК із заявою про внесення відомостей, відповіді не отримав, але виявився на обліку в іншому ТЦК та ще й перебуває у розшуку.

Рішення ВП ВС у справі № 990/243/25 від 11.06.2026 https://t1p.de/ihnv8

Суддя оскаржив рішення ВККС, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести до ВРП подання про звільнення. ВРП залишила це подання без розгляду через досягнення суддею граничного віку перебування на посаді.