ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088915 від 12.06.2024 у справі № 522/179/16 вкотре вказала на акцесорність поруки та її додатковий характер, який проявляється у неможливості існування поруки окремо від основного зобов`язання.
Було знову наголошено, що погоджена сторонами умова про чинність зобов`язань за договором поруки до повного виконання позичальником та / або поручителем основного зобов`язання, не є строком, встановленим у договорі поруки, в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
За такої умови договору є підстави для застосування припису речення другого ч. 4 ст. 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.
З урахуванням акцесорного характеру зобов`язань за договором поруки лише після визнання (акцептування) Фондом вимог кредитора такі вимоги можуть бути пред`явлені і до поручителя неплатоспроможного банку. Тому шестимісячний строк на звернення кредитора до поручителя неплатоспроможного банку з позовною вимогою про погашення заборгованості доцільно обраховувати по завершенню процедур тимчасової адміністрації та початку ліквідації банку з моменту акцептування Фондом кредиторських вимог за основним зобов`язанням (прийняття рішення Виконавчою дирекцією Фонду про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів).
