Рішення ВС у справі № 336/4830/22 від 19.01.2026 https://t1p.de/p2zq6
У касаційній скарзі засуджений вказав, що в цьому кримінальному провадженні протокол обшуку мав бути визнаний недопустимим доказом, оскільки ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла була винесена без проведення повної технічної фіксації засідання і без участі слідчого та прокурора, що є істотним порушенням КПК України.
ККС ВС погодився з доводами скаржника з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.234 КПК України у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.
Участь слідчого або прокурора під час розгляду клопотання про обшук зобов'язує слідчого суддю відповідно до ч.4 ст.107 КПК України здійснювати такий розгляд з фіксуванням за допомогою технічних засобів кримінального провадження. У протилежному випадку, а саме у разі незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, відповідна процесуальна дія та отримані внаслідок її вчинення результати визнаються недійсними (ч.6 ст.107 КПК України).
До того ж, п.4 ч.3 ст.87 КПК України імперативно визначено, що недопустимими є докази, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Таким чином, постановлення ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею за участю слідчого або прокурора без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п.4 ч.3 ст.87 КПК України визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими.
