Рішенням районного суду cтягнуто з Відповідачів на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 29 липня 2008 року в розмірі 31 746,24 доларів США.
ВС КЦС залишив в силі це рішення та вказав, що суди дослідили кредитний договір, договір поруки, виписки за рахунком, розрахунок банку, відомості про платежі позичальника та письмову вимогу від 28 березня 2015 року. На підставі цих доказів вони встановили заборгованість за тілом кредиту у розмірі 27 747,14 доларів США та за процентами у розмірі 3 999,10 доларів США. Із заявлених 37 288,31 долара США визнані обґрунтованими вимоги на суму 31 746,24 долара США; у стягненні частини процентів, комісії, пені та штрафу відмовлено.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За частинами першою, третьою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.
Цивільне законодавство не забороняє визначати грошове зобов`язання в іноземній валюті та, у передбачених законом випадках, присуджувати до стягнення борг у валюті, у якій кредит фактично надано. Суди встановили, що кредит надано у доларах США і договором передбачено його повернення саме у цій валюті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок, що із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Суди дотрималися наведеного висновку та стягнули заборгованість у доларах США - тіло кредиту та проценти як плату за користування коштами, однак відмовили у стягненні пені, нарахованої в іноземній валюті.
Верховний Суд вказав, що посилання заявника на заборону надання (одержання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України не враховує того, що таку заборону запроваджено змінами до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», внесеними Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI, які набрали чинності 16 жовтня 2011 року, і в подальшому відтворено у частині п`ятій статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII. Спірний кредитний договір укладено 29 липня 2008 року, тобто до набрання чинності цими нормами.
Постанова ВС КЦС від 02 вересня 2026 року у справі № 568/525/15 https://reyestr.court.gov.ua/Review/139404329
