Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, продавцями -державна виконавча служба й організатор електронних торгів, а покупцем є їхній переможець.
Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину.
Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.
Водночас майно може бути витребувано з незаконного володіння як власником, так і законним користувачем майна.
Суди для вирішення питання про те, який суб`єкт має право на позов і на який саме (про визнання недійсним договору купівлі-продажу чи про витребування майна), мали належно дослідили, чи міг позивач бути власником майна (приміщення готелю) та відповідно у який спосіб позивач міг би захистити саме його право на це приміщення у разі порушення останнього.
Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу.
Також ВПВС у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406155 звернула увагу на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.